Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Конюшка К.В.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, треті особи: Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України про стягнення з управління недоплаченої разової допомоги до дня Перемоги передбаченої чинним законодавством для ветеранів війни,-

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління на користь позивача 1770 грн. 30 коп. невиплаченої щорічної разової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року апеляційну скаргу Управління задоволено частково. Змінено резолютивну частину постанови Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року і викладено її в наступній редакції: "Адміністративний позов ОСОБА_6 задовольнити частково. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації провести ОСОБА_6 нарахування та виплату недоплаченої суми разової щорічної грошової допомоги за 2007 рік в сумі 1770, 30 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити".

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1.

Посилання суду першої та апеляційної інстанції на Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (v020p710-04) та Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки ці рішення були прийняті після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2004 та 2007 роки відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) .

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області задовольнити.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.