Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у письмовому

провадженні

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська"

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008

у справі № 2а-1120/08 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська"

до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008, в задоволенні позову ВАТ "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.12.2004 № 0004102301/0, № 0004112301/0, № 0004122301/0 відмовлено.

В касаційній скарзі ВАТ "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

ДПІ у Лутугинському районі Луганської області проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська"за період з 01.07.2003 по 30.06.2004, за результатами якої складений акт перевірки від 20.12.2004 № 101-23/00178502 та прийняті податкові повідомлення-рішення: від 20.12.2004 № 0004102301/0 про зобов’язання сплатити штраф в сумі 1,85 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 91 календарний день граничного строку сплати податкового зобов’язання в сумі 3,70 грн. з частини прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету; № 0004112301/0 про зобов’язання сплатити штраф в сумі 2160,02 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 50 календарний день граничного строку сплати податкового зобов’язання в сумі 10800,09 грн. з частини прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету; № 0004122301/0 про зобов’язання сплатити штраф в сумі 1249,99 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 50 календарний день граничного строку сплати податкового зобов’язання в сумі 12499,91 грн. з частини прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що платіж у вигляді частини прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету, встановлений ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 26.12.2002 № 380-IV, є податковим платежем, сплата якого провадиться відповідно до пункту 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР. Застосування податковим органом штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати цього платежу тягне застосування штрафних санкцій згідно Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (2181-14) .

Такий висновок є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування"від 25.06.1991 № 1251-XII під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

В статях 14, 15 цього Закону наведений вичерпний перелік загальнодержавних, місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 3 ст. 1 Закону № 1251-ХІІ встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Статтею 52 Закон України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"від 26.12.2002 № 380-IV встановлено, що згідно із статтею 18 Закону України "Про підприємства в Україні" державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення надходжень до загального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400.000 тис. гривень.

Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2003 № 557 (557-2003-п) , відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними некорпоратизованими, крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи, та корпоратизованими, казенними підприємствами (крім державних підприємств електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів) та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу), а державними сільськогосподарськими підприємствами, які постраждали у 2003 році від стихійного лиха, - у розмірі 5 відсотків. Перелік таких сільськогосподарських підприємств встановлюється Міністерством аграрної політики за погодженням з Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Міністерством фінансів.

Правове регулювання підстав сплати частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України згідно зі ст. 52 Закон України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"інше, ніж сплати дивідендів, як частини податку на прибуток, встановленого пунктом 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зазначений платіж, а саме, частина прибутку (доходу), що сплачується до бюджету, не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статтями 14 та 15 Закону № 1251-ХІІ, а тому вказаний платіж не є податковим платежем. Враховуючи наведене, положення пункту 1.5 ст. 1, пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, згідно яких штрафні санкції, встановлені цим Законом, можуть накладатись на платників податків лише у випадку порушення податкового законодавства, у відповідача не було законних підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки встановлений ст. 52 Закону № 380-IV платіж не є податковим зобов'язанням.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, але допустили помилку в застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України, останні підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська"задовольнити; скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2008, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008.

Позов задовольнити, скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Лутугинському районі Луганської області від 20.12.2004 № 0004102301/0, № 0004112301/0, № 0004122301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська"витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. ( три гривни 40 копійок).

постанова набирає чинності через п’ять днів після направлення сторонами її копій, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, встановлених статями 236- 239, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.