Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008

у справі № А27/224-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом закритого акціонерного товариства "Пасат"

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008, позов ЗАТ "Пасат"задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Південної МДПІ у м. Кривому Розі від 07.05.2007 № 0004542301/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 59109,00 грн. (39406,00 грн. –основний платіж та 19703,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції), № 0004552301/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 47287,5 грн. (31525,00 грн. –основний платіж та 15762,5 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

В касаційній скарзі Південна МДПІ у м. Кривому Розі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом порушені пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Південною МДПІ у м. Кривому Розі проведено планову документальну перевірку ЗАТ "Пасат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.06.2006, за результатами якої складений акт перевірки від 06.11.2006 № 287/230-20232735 та прийняті вказані податкові повідомлення-рішення.

Згідно з актом перевірки товариством в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР включено до складу валових витрат витрати, не підтверджені первинними документами, які б свідчили про те, що роботи з дослідження ринку енергозберігаючих технологій, придбані у ТОВ "Пако-Пром", ТОВ "Укрінпроект", ТОВ "Регіон-Торг УТК" та ТОВ "Союз Сервіс ЛТД", пов’язані з підготовкою, організацією, веденням власного виробництва чи їх продажем, що за висновком контролюючого органу призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2004 по 30.06.2006 на суму 39406,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 31525,00 грн., сплаченого зазначеним постачальникам ремонтних робіт, з огляду на відсутність зв’язку останніх з господарською діяльністю позивача.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР необхідною умовою для кваліфікації витрат платника податку як валових витрат є зв’язок таких витрат з його власною господарською діяльністю.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 зазначеної статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) передбачають як підставу для не включення до валових витрат випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, здійснених в цілях господарської діяльності, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум або таких, які не пов’язані з власною господарською діяльністю платника податку.

Згідно із пунктом 5.11 ст. 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється.

На підставі наданих позивачем первинних бухгалтерських документів (договорів, актів виконаних робіт, технічних звітів як щодо придбання позивачем вказаних робіт, так і щодо використання позивачем їх результатів у господарських операціях із замовниками –підприємствами енергетичної галузі), суд дійшов правильного висновку про наявність передбачених пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР підстав для віднесення позивачем в податковому обліку з податку на прибуток вартості ремонтних робіт до валових витрат як таких, що пов’язані з його (позивача) господарською діяльністю та документально підтверджених.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпунктом 7.4.4 цього пункту у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суд обгрунтовано виходив із правомірності дій позивача щодо формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ в ціні придбаних робіт, оскільки ці роботи використані позивачем у власній господарській діяльності, а податок сплачено у складі їх вартості постачальникам –платникам цього податку.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлені повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з частиною 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 17.07.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .