Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Дідківської Л.М., Фекете В.

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 12.05.2010 року

у справі № 2а-2430/09/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астафе"

до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

У квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Астафе" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000642301/0 від 19.09.2008 року та № 0000642301/2 від 25.12.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що зменшення податковим органом бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 233 832,00 грн. внаслідок відсутності факту здійснення оплати є безпідставним. Вказаний факт підтверджується даними платіжних доручень, обліком розрахунків з контрагентами (постачальниками) за період з вересня 2006 року по 31.03.2008 року, журналу-ордеру по рахунку 63.1 субконто "контрагенти". Що стосується зменшення бюджетного відшкодування на суму 565 665,00 грн. у зв’язку з тим, що підприємство не скористалось правом на бюджетне відшкодування у порядку, визначеному підпунктами 7.7.3 та 7.7.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"позивач зазначив, що у відповідності до приписів підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"заяви на отримання бюджетного відшкодування можуть подаватися не пізніше 1095-го дня, наступного за днем набуття права на таке відшкодування. Отже, позивачем правомірно у межах 1095 денного строку було прийнято рішення про отримання бюджетного відшкодування.

За посиланням податкового органу, якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування надсилає платнику податку податкові повідомлення, в якому зазначається сума такого заниження. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження, як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів. Крім того, позивачем було завищено бюджетне відшкодування на суму 233 832,00 грн., оскільки на вказану суму відсутнє підтвердження здійснення факту оплати постачальникам за товари (послуги).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 12.05.2010 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Коростенська об’єднана державна податкової інспекції оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач послався на її необґрунтованість і просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Представники податкового органу в судове засідання не з’явились, справу розглянуто відповідно до приписів частини четвертої статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено невиїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 23.06.2006 року 31.03.2008 року, за наслідками якої складено Акт № 156/23-01/34413926 від 05.09.2008 року (далі –Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки та за наслідками процедури апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення №0000642301/2 від 25.12.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 799 497,00 грн.

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту "а"7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), що призвело до завищення суми податку на додану вартість за березень 2008 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 233 832,00 грн. у зв’язку з відсутністю оплати за отримані товари, роботи, послуги.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, даними обліку розрахунків з контрагентами за період з вересня 2006 року по 31.03.2008 року та копій платіжних доручень факти оплати за отримані товари, роботи, послуги підтверджуються у повному обсязі.

За вказаних обставин суди дійшли правильного висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо порушення позивачем "а"7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Також, згідно з даними Акта перевірки позивачем порушено підпункти 7.7.3 та 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, що призвело до завищення у березні 2008 року податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 565 665,00 грн., оскільки товариство не скористалось правом на отримання бюджетного відшкодування та не прийняли рішення про повернення повної його суми з бюджету. Вказана сума не може приймати участь у розрахунку бюджетного відшкодування у наступних податкових періодах та повинна враховуватись у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Судами встановлено, що ТОВ "Астафе"маючи право на одержання бюджетного відшкодування прийняло рішення про повернення повної суми такого відшкодування надавши відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування у межах строку, встановленого підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Під час розгляду справи судами представниками відповідача не заперечувалось право товариства на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Посилання контролюючого органу на приписи підпункту 7.7.7 пункту. 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР, відповідно до яких якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування надсилає платнику податку податкові повідомлення, в якому зазначається сума такого заниження. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження, як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів є безпідставними.

У даному випадку відповідно до Акта перевірки № 156/23-01/34413926 від 05.09.2008 року податковою інспекцією було встановлено завищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. А отже, твердження щодо необхідності врахування такої суми бюджетного відшкодування у рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів - необґрунтовані.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 12.05.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .