Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Харченка В.В.

Суддів: Конюшко К.В.

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Секретар судового

засідання Ніколенко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області про визнання нечинним припису,-

У липні 2006 року Дочірнє підприємство "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області про визнання нечинним припису.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 20 жовтня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року апеляційну скаргу ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задоволено частково. Постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним п. 4, абз. 1, 3 п. 5, п. 7, п. 8 припису Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області № 07/05/2262 від 18.08.2005 року, та прийнято нову постанову, якою позов в цій частині вимог задоволено: визнано недійсним п. 4, абзаци 1, 3 п. 5, п. 7, п. 8 припису Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області № 07/05/2262 від 18.08.2005 року. В решті постанову залишено без змін.

На рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга, в якій Контрольно-ревізійне управління в Закарпатській області просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року та змінити рішення суду першої інстанції в частині визнання виконаними ДП "Закарпатський облавтодор"п.4, абз. 1, 3, п.5, п.7, п.8 вимоги щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства, зареєстровану за № 07/05/2262 від 18.08.2005 року, при цьому посилаючись на порушення судами пршої та апеляційної інстанцій норма матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 06 по 27 липня 2005 року відповідачем було проведено перевірку в позивача за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, про що складено акт "Про результати перевірки в дочірньому підприємстві "Закарпатський облавтодор"за період 2004 року"від 27.07.2005 року № 05-31.

На підставі даного акту, відповідачем було виставлено позивачу оспорюваний припис від 18.08.2005 року № 07-05/2262.

Пунктом 4 даного Припису, зобов’язано позивача оприбуткувати по бухгалтерському обліку даного дочірнього підприємства виявлені контрольними заходами лишки будівель на загальну суму 26420 грн., а саме: адмінбудівлю експертною вартістю 13548 грн. та навіс експертною вартістю 12872 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені будівлі обліковані позивачем по бухгалтерському обліку по рах. 103 як одне ціле під назвою "складське приміщення"з первісною вартістю 33,5 грн., а розділ даного приміщення пооб’єктно (В-1, В-2) у висновку про оцінку зроблено для визначення розміру орендної плати при здачі їх в оренду. За наведеного, апеляційним судом не вбачається порушення позивачем ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому п. 4 припису від 18.08.2005 року № 07-05/2262 слід визнати недійсним. За наведеного, підлягає скасуванню оскаржене рішення суду першої інстанції в цій частині вимог, а позов відповідно задоволенню.

Абзацом 1 пункту 5 даного Припису, зобов’язано відповідача забезпечити відшкодування заниження вартості будівлі гаражу (м.Мукачево, вул.. Графа фон Шен борна, 49) при здійсненні купівлі-продажу на суму 1464,30 грн.

Ціна продажу гаражу з аукціону була занижена, як видно з протоколу № 1 від 15.11.2004 року, не в порушення договору № 01/10, укладеного з філією Закарпатський аукціонний центр ДАК "МАЦ", оскільки позивач дав згоду на зниження початкової ціни не з першого аукціону, який не відбувся, а з повторного, що відповідало даній Угоді та чинному законодавству щодо порядку проведення аукціонів. Також слід зазначити, що даний аукціон і його результати не оспорювались в судовому порядку. За наведеного, апеляційним судом не вбачається заниження позивачем вартості продажу вказаного гаражу як підстави для видання Припису про порушення, а тому абзац 1 пункту 5 даного Припису слід визнати недійсним. А за наведеного, підлягає скасуванню оскаржене рішення суду першої інстанції в цій частині вимог, а позов відповідно задоволенню.

Абзацом 3 пункту 5 даного Припису, зобов’язано відповідача забезпечити відшкодування донарахованої орендарю –Службі автомобільних доріг в Закарпатській області плати за оренду легкового автомобіля "Гранд Черокі лімітед 5.2" в сумі 18511,06 грн.

Пунктом 6 даного Припису, зобов"язано головного бухгалтера привести стан дебіторської та кредиторської заборгованості у відповідність до вимог чинного законодавства в Україні, зокрема, пунктів 1,2 ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.1994 року № 69 (z0202-94) , а також наказу "Про організацію бухгалтерського обліку по ДП "Закарпатський облавтодор" від 04.01.2003 року № 3.

Суд першої інстанції погодився з обґрунтованістю вимог даного абзацу 1 пункту 5 Припису.

Колегія суддів, враховуючи те, що позивачем не було оспорено інші пункти припису, якими виявлено порушення позивачем бухгалтерського обліку та фінансової звітності, визнання таких порушень, та, як наслідок, факт усунення їх позивачем згідно даного пункту Припису, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо визнання виконаними ДП "Закарпатський облавтодор"п.4, абз. 1, 3, п.5, п.7, п.8 вимоги щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства.

Пунктом 7 даного Припису, зобов’язано позивача оприбуткувати по бухгалтерському обліку дочірнього підприємства матеріалів обстеження системи управління охороною праці на суму 583333,33 грн. та матеріалів оцінки протипожежного стану на суму 875000 грн.

Аналітичні звіти протипожежного стану службових та виробничих приміщень по філіях та звіт за результатами проведеного аудиту системи управління охорони праці в дочірньому підприємству не є бібліотечним фондом. Відповідно до норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 2 Закону "України "Про пожежну безпеку", п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 1.2, 2.1, 3.1, 3.2 "Положення про документальне забезпечення приписів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 (z0168-95) , п.п. 15,8 п. 15 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 року № 318 (z0027-00) , "Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції, робіт, послуг" затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 року № 47 (v0047564-01) , Інструкції "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов"язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 року № 291 (z0892-99) , витрати позивача пов"язані з охороною праці та пожежною безпекою, оформлені актами робіт № 20 від 30.09.2006 року № 47 від 30.09.2006 року, на суму 1458333,33 грн. відносяться до загально виробничих витрат та відображаються бухгалтерським проведенням Дебет 91- Кредит 63(68), а витрати, пов’язані з охороною праці та пожежною безпекою в податковому обліку відносяться до складу валових витрат відповідного податкового періоду. Дані обставини правильності оприбуткування позивачем по бухгалтерському обліку матеріалів обстеження системи управління охороною праці на суму 583333,33 грн. та матеріалів оцінки протипожежного стану на суму 875000 грн. підтверджується й висновком № 2068 судово-економічної експертизи, проведеної на виконання ухвали суду від 02.07.2008 року у даній справі. За наведеного, оцінивши в сукупності відповідно до ст. 86 КАС України докази в справі, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що пункт 7 оспорюваного Припису Відповідача слід визнати недійсним. Пунктом 8 даного Припису, зобов"язано позивача по бухгалтерському обліку дочірнього підприємства облікувати вартість земельних ділянок за грошовою оцінкою в загальній сумі 347921,53 грн., а саме: по дебету рах. № 122 "Права користування майном" та кредитом рах. № 424 "Безплатно одержані необоротні активи", як це передбачено вимогами наказу Мінфіну України від 30.11.1999 року № 291 (z0892-99) "Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування" та п. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996.

Зазначені земельні ділянки перебувають в постійному користуванні позивача, а право постійного користування землею не відповідає критерію визнання його активом, а отже, й для облікування на час видання оскарженого Припису відповідача згідно п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Мінфіну України від 18.10.1999 року № 242 (z0750-99) . Даний висновок, зокрема, підтверджується й думкою Мінфіну України, викладеній в листі № 31-34000-20/23-4625/6662 від 26.05.2006 року (v6662201-06) . Таке облікування земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні державних (казенних) підприємств, у складі основних засобів згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", було встановлено лише згідно наказу Мінфіну України від 19.12.2006 року № 1213 (z1363-06) . І на час розгляду справи, позивачем було оприбутковано землю на баланс за 2007 рік, в підтвердження чого подано копію балансу за 2007 рік. За наведеного, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що пункт 8 оспорюваного Припису Відповідача слід визнати недійсним.

Щодо пунктів 10, 11 даного Припису, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог даних пунктів 10, 11 Припису, враховуючи не оспорення позивачем інших пунктів припису, якими виявлено порушення позивачем бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не заперечення таких порушень, та, як наслідок, факт усунення їх позивачем згідно даного пункту Припису, що й визнається ним самим в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання виконаними ДП "Закарпатський облавтодор"п.4, абз. 1, 3, п.5, п.7, п.8 вимоги щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судових рішень, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .