К-60270/09-С Про визнання протиправним окремого положення рішення та скасування розпорядження - 21.09.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року у справі за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправним окремого положення рішення та скасування розпорядження,-

У липні 2009 року Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області звернувся з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправним окремого положення рішення та скасування розпорядження.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним, тобто таким, що не підлягає виконанню, окреме положення вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 8 липня 2009 року №12-04-14-14/5742 до аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Міністерства Надзвичайних справ України в Луганській області, а саме - вжити заходи щодо повного відшкодування встановлених збитків покриття видатків спеціального фонду за рахунок загального на 99870 грн. 64 коп.". Скасовано розпорядження Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 9 липня 2009 року №25-14/161 про зупинення операцій аварійно-рятувальному загону спеціального призначення Головного управління Міністерства Надзвичайних справ України в Луганській області з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства.

На судові рішення надійшла касаційна скарга, в якій Контрольно-ревізійне управління в Луганській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норма матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правової основи діяльності визначені Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року (2939-12) №2939-12, (надалі Закон України №2939).

Вимога та розпорядження є способом реалізації владних управлінських функцій відповідачем, як суб’єктом владних повноважень.

Вимога про усунення порушень та розпорядження прийняті за результатами ревізії, фінансово-господарської діяльності позивача, за період з 1 березня 2007 року по 1 квітня 2009 рік, результати якої викладені актом перевірки від 28 травня 2009 року № 04-21/018 ( арк. справи 8 - 53).

Розпорядженням заступника начальника управління від 9 липня 2009 року №25-14/161 зупинені операції з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства відповідно до пункту 2 частини першої статті 118 Бюджетного кодексу України якою передбачені заходи, що застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення.

Зі спірного розпорядження вбачається, що за період з 1 березня 2007 року по 1 січня 2009 року позивачем здійснено витрачання коштів, отриманих від надання платних послуг з оброблення конструкцій, матеріалів вогнезахисними речовинами та залучення транспортних засобів до різних видів робіт, не за відповідним напрямом на покриття витрат пов’язаних з організацією та наданням зазначених видів послуг, що є порушенням вимог пункту 49 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 (228-2002-п) , пункту 3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №659 (659-2002-п) , пункту 3.2 Порядку утворення цін на додаткові платні послуги, які надаються аварійно-рятувальними службами, умов надання та справляння плати за ці послуги, затвердженим спільним наказом МНС України, МФУ та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 16 липня 2002 року №176/547/211 (z0609-02) та вимог пункту 4 статті 23 Бюджетного кодексу України.

Дане порушення призвело на думку фахівців відповідача призвело до покриття витрат спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду на 99870 грн. 64 коп.

Стаття 23 Бюджетного Кодексу України регулює бюджетні призначення, відповідно до її частини першої будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Частина друга даної статті передбачає, що бюджетні призначення встановлюються зокрема законом про Державний бюджет України.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Бюджетного кодексу України витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством.

Оцінюючи спірні правопорушення відповідач виходив не з витрачання коштів отриманих від надання певних видів послуг на покриття витрат пов’язаних з їх проведенням, а з виплатою грошового забезпечення конкретним особам які проводили послуги.

Колегія суддів приймає правову позицію позивача погоджену судом першої інстанції що склад бюджетного правопорушення, а саме витрачання коштів не за бюджетним призначенням у межах спірних відносин відсутнє.

Відповідач не довів факт витрачання спеціального фонду, не за бюджетним призначенням.

Стосовно доводів відповідача з приводу визнання судом першої інстанції протиправним окремого положення вимоги від 8 липня 2009 року №12-04-14-14/5742, суть якої полягає у вжиті заходів щодо повного відшкодування встановлених збитків покриття видатків спеціального фонду за рахунок загального на 99870,64 грн."колегія суддів зазначає.

Як вбачається з акту перевірки, кошторисів з урахуванням внесених до них змін, видатки з бюджету спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень.

Кошториси за бюджетні 2007-2008 роки виконані повністю.

Жодних доказів того, що грошове забезпечення (або його частина) має здійснюватися зі спеціального фонду бюджету певним працівникам позивача відповідач не довів. Будь-яка з норм на які посилається відповідач не визначає обов’язку включення до видатків спеціального фонду видатків на виплату грошового утримання службовцям.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судових рішень, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року –без змін.