Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіцманському районі

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 26.06.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007

у справі № 9/85

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-1"

до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 26.06.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіцманському районі від 19.04.2007 № 0002631500/0 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування в сумі 3955 грн. Відшкодовано позивачеві судові витрати в сумі 3,40 грн.

ДПІ у Кіцманському районі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2007 № 0002631500/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3955 грн. слугували висновки перевірки, зафіксовані в акті від 17.04.2007 № 230/1500/32013010, про порушення позивачем вимог п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Позиція податкового органу полягає у тому, що за вимогами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"формування податкового кредиту з податку на додану вартість, виникнення у зв’язку з цим від’ємного значення з цього податку та сплата на користь постачальників товарів (робіт, послуг), що є складовою частиною такого від’ємного значення, має відбуватись протягом одного звітного періоду.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкового органу, викладеною у касаційній скарзі, про те, що платник податку при заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість може враховувати оплату у попередньому податковому періоді виключно за ті товари, які придбані у такому попередньому податковому періоді та за якими у цьому ж попередньому податковому періоді була проведена оплата та був сформований податковий кредит.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов’язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п."а"п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З аналізу норм Закону випливає, що податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу від’ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Отже, Закон не пов’язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у зв’язку із цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми від’ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіцманському районі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 26.06.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .