к-6146/09-с Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - 29.03.2012 Прийняття

за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб»Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

до Державної податкової інспекції в м.Суми (надалі -ДПІ у м.Суми)

за участю прокуратури Сумської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У березні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми від 21.03.2008р. №00009/2306/20104; зобов'язати ДПІ у м.Суми надати Головному управлінню Державного казначейства України у Сумській області висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету за вересень -грудень 2006р. та серпень, вересень 2007р.

Постановою Господарського суду Сумської області від 27.05.2008р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008р., позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми від 21.03.2008р. №000009/2306/20104. Зобов'язано ДПІ у м.Суми надати Головному управлінню Державного казначейства України у Сумській області висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету за вересень -грудень 2006р. та серпень, вересень 2007р. Стягнуто з державного бюджету м.Суми на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб»відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»3,40грн. витрат по сплаті державного мита.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Суми звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивачем подано до податкового органу та ГУ ДКУ в Сумській області податкові декларації за звітні періоди: вересень 2006р., жовтень 2006р., листопад 2006р., грудень 2006р., серпень 2007р., вересень 2007р., з доданими до них заявами про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунками сум бюджетного відшкодування.

З метою перевірки правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування в поданих податкових деклараціях, відповідачем здійснено позапланові виїзні документальні перевірки позивача з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість та розрахунку суми бюджетного відшкодування за періоди: вересень 2006р., жовтень 2006р., листопад 2006р., грудень 2006р., серпень 2007р., вересень 2007р., за результатами проведених позапланових виїзних перевірок відповідачем складено довідки, відповідно до яких зроблено висновки про те, що за результатами перевірок було підтверджено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування по всіх вказаних періодах, в яких позивачем заявлялося таке відшкодування.

Однак, після отримання відповідей на запити, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки позивача складено акт від 20.03.2008р. №3088/23-6/30991664, в якому на думку податкового органу, встановлено порушення підприємством п.1.3, п.1.8 ст.1 п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого непідтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за спірні періоди.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.03.2008р. №000009/2306/20104, яким зменшено суму бюджетного відшкодування.

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення стало те, що податковим органом отримано відповіді на запити, в яких по ланцюгах постачальників виявлено підприємства, щодо яких є неможливим проведення їх перевірки на предмет сплати ними до бюджету податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірно податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанції встановлено, що право позивача на бюджетне відшкодування та правильність розрахунків суми податку на додану вартість, що підлягає поверненню, підтверджена наявними в матеріалах справи довідками податкового органу, в яких зазначено, що позаплановими виїзними документальними перевірками правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість по спірним періодам, порушень не встановлено, а заявлена позивачем сума до відшкодуванні підтверджується.

Як свідчить зміст акту перевірки, складеного відповідачем, фактів невідповідності вимогам закону угод, укладених між позивачем та основними постачальниками товарів (послуг), відповідачем не встановлено, жодна з вказаних угод, з яких у позивача виникло право на податковий кредит, не були визнаними недійсними в судовому порядку, дійсність податкових накладних та факту сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару (послуг) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також слід звернути увагу на те, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для зменшення заявленої позивачем спірної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ДПІ у м.Суми надати ГУ ДКУ у Сумській області висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету за вересень -грудень 2006р. та серпень, вересень 2007р.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. КАС України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що розглядаючи вимоги про зобов'язання податкового органу надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по деклараціям з податку на додану вартість за спірні періоди, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Відповідно до ч.1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин ухвалені в адміністративній справі судові рішення в частині зобов'язання ДПІ у м.Суми надати ГУ ДКУ у Сумській області висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету за вересень -грудень 2006р. та серпень, вересень 2007р. підлягають скасуванню із закриттям провадження.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми -задовольнити частково.

Постанову господарського суду Сумської області від 27 травня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року в частині зобов'язання ДПІ у м.Суми надати ГУ ДКУ у Сумській області висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету за вересень -грудень 2006 року та серпень, вересень 2007 року -скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.

В інший частині рішення судів попередніх інстанції - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.