К-29892/09-С Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - 21.09.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва та Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Головного управління Державного казначейства України в місті Києві, третя особа –Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним рішення, -

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" (далі за текстом - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Головного управління Державного казначейства України в місті Києві, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Старокиївському району міста Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва) від 18.01.2000 №31/2320/21560766/248, від 16.02.2000 №154/2320-21560766/672 в частині нарахування суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 260 823,97 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 78 247,19 грн., а також зобов’язати Головне управління Державного казначейства України в місті Києві повернути надмірно стягнуті суми податку на прибутку у розмірі 342 096,78 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва на підставі хибних висновків акту перевірки щодо заниження позивачем у період з 01.01.1998 по 01.10.1999 об’єкту оподаткування податку на прибуток на суму 869 413,24 грн. рішенням від 16.02.2000 №154/2320-21560766/672 необґрунтовано визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 260 823,97 грн., а також штрафні санкції в сумі 78247,19 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишено без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2006 року залишено без змін.

У поданих касаційних скаргах Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва та Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просили скасувати судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Державною податковою інспекцією у Старокиївському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва, на підставі акту планової документальної перевірки Українського державного підприємства електрозв’язку "Укртелеком", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", від 28.12.1999 №550/2320/7676 та акту додаткової перевірки від 15.02.2000 №40/2320/639, прийнято рішення від 16.02.2000 №154/2320-21560766/672, яким позивачеві визначено в тому числі податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 260 823,97 грн. та штрафні санкції в сумі 78247,19 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" виходили з того, що порушення позивачем порядку відображення в податковому та бухгалтерському обліку приросту (убутку) матеріальних ресурсів не призвели до заниження об’єкту оподаткування та виникнення недоїмки зі сплати податку на прибуток, у зв’язку з чим донарахування податковим органом позивачеві суми податку, належного до сплати, а також застосування штрафних санкцій на підставі пункту 20.4 статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованим.

Так, відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону (334/94-ВР) на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення позивачем порядку відображення в податковому та бухгалтерському обліку приросту (убутку) матеріальних ресурсів в період з 01.01.1998 по 01.10.1999, призвело до помилкового визначення позивачем валових витрат у сумі 5 674 363,18 грн., в той час як матеріалами справи підтверджується розмір валових витрат позивача у сумі 4 246 640,40 грн. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порушення позивачем відображення в податковому обліку приросту (убутку) матеріальних ресурсів призвело до заниження валових витрат на суму 1 425 613,78 грн.

У свою чергу, у зв’язку з порушенням позивачем порядку відображення в податковому та бухгалтерському обліку приросту (убутку) матеріальних ресурсів в період з 01.01.1998 по 01.10.1999, валовий дохід помилково визначено у розмірі 18 514,35 грн., в той час як матеріалами справи підтверджується розмір валового доходу позивача від реалізації матеріальних запасів у сумі 1 297 845,58 грн., у зв’язку з чим в податковому обліку підприємства валовий дохід від реалізації матеріальних ресурсів занижений на 1 279 331,23 грн.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що заниження валових доходів та валових витрат позивача в період з 01.01.1998 по 01.10.1999 призвело до завищення об’єкта оподаткування на суму 146 282,55 грн., суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивачем приросту (убутку) матеріальних ресурсів в період з 01.01.1998 по 01.10.1999, що було здійснено з відхиленням від вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , не призвело до заниження об’єкту оподаткування та виникнення недоїмки із податку на прибуток.

В той же час, відповідно до пункту 20.4 статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку сплачує суму донарахованого податковим органом податку та штраф у розмірі 30% від суми донарахованого податку (недоїмки) лише у випадку приховання або заниження сум податку.

Зважаючи на відсутність встановленого факту приховання або ж заниження сум податку на прибуток, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність донарахування державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва сум податку, належних до сплати, та, відповідно, застосування штрафних санкцій на підставі пункту 20.4 статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що правова оцінка встановлених обставин справи дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено.

Доводи касаційних скарг висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва та Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року –без змін.