Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.

Суддів: Конюшка К.В.

Сіроша М.В.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

при секретарі: Домбровському І.В.

з участю представників позивача : ОСОБА_2. та ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про скасування рішення та зобов’язання надати дозвіл на відчуження частини будинку, -

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області (далі за текстом - відповідач) про скасування рішення та зобов’язання надати дозвіл на відчуження частини будинку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 18.06.2010 №114/2 "Про відмову в наданні дозволу гр. ОСОБА_1. на дарування ѕ частки будинку за адресою: АДРЕСА_1(далі за текстом –рішення від 18.06.2010 №114/2) позивачу протиправно відмовлено у вчиненні правочину щодо частини жилого приміщення, належного їй на праві приватної спільної часткової власності. В обґрунтування протиправності рішення від 18.06.2010 №114/2 позивач вказує на його незаконність.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2010 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2010 року скасовано, постановлено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка є донькою позивачки, на праві приватної спільної часткової власності належать відповідно ѕ та ј частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. Право користування вказаним жилим будинком також має малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

Рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 18.06.2010 №114/2 позивачу відмовлено у наданні дозволу на укладення договору дарування на користь ОСОБА_2 належних позивачу ѕ частин жилого будинку, у зв’язку з відсутністю згоди користувачів на вчинення даного правочину.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, виходив з того, що виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області помилково зроблено висновок про можливе зменшення або обмеження прав та інтересів малолітньої ОСОБА_3. при відчуженні ѕ частин будинку на користь власника іншої ј будинку, оскільки реєстрація дитини за вказаною адресою у такому випадку не скасовується, право користування житлом зберігається та є обов’язковим для нового власника жилого будинку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виконавчий комітет Фастівської міської ради Київської області скористався своїм правом щодо захисту житлових прав малолітньої дитини в межах повноважень, що надані законом, що є достатнім для висновку про правомірність рішення від 18.06.2010 №114/2.

Однак, із такою позицією суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Так, згідно з підпунктом 4 пункту "б" частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Разом з тим, колегія суддів вказує на тому, що надання відповідачеві повноваження щодо надання попередньої згоди на здійснення правочину стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, спрямовано, в першу чергу, на забезпечення реалізації положень частин першої-третьої статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", відповідно до яких, зокрема, неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

В той же час, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, судом апеляційної інстанції не враховано те, що виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області надані повноваження використано без наявності обґрунтованих підстав для їх використання. Так, при відчуженні ѕ частин будинку на користь власника іншої ј будинку зменшення або ж обмеження прав і охоронюваних законом інтересів малолітньої ОСОБА_3. не відбувається, оскільки реєстрація місця проживання дитини за вказаною адресою та, відповідно, майнові права дитини щодо вказаного жилого будинку зберігаються в незалежності від зміни власника ѕ частин будинку.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що прийнявши рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на укладення договору дарування належної їй частини будинку без наявності достатнього обґрунтування для прийняття такого рішення, виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області фактично вчинено дії, спрямовані на безпідставне обмеження права позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2010 року та помилковість її скасування Київським апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 скасувати, а постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.07.2010 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.