Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2008 року

у справі № 2-22/13051-2007А

за позовом Страхового акціонерного товариства закритого типу "Крим-АФЕС"

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

Страхове акціонерне товариство закритого типу "Крим-АФЕС"(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 13 вересня 2007 року № 0001452200/0, як прийняте з порушенням чинного податкового законодавства, а також статті 250 Господарського кодексу України.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2007 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 0001452200/0 від 13 вересня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Страхового АТЗТ "Крим-АФЕС"3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2008 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2008 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу Страхове АТЗТ "Крим-АФЕС", посилаючись на те, що постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим провела невиїзну документальну перевірку Страхового АТЗТ "Крим-АФЕС"у зв’язку з отриманням інформації щодо ринкової вартості акцій ВАТ "Об’єднаний комерційний банк"за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 5726/22-1/16331638 від 06 вересня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого Страховим АТЗТ "Крим-АФЕС"занижено податок на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова за три квартали 2005 року у розмірі 129539,00 грн., за перший квартал 2006 року у розмірі 154998,00 грн., за перше півріччя 2006 року у розмірі 188156,00 грн.

13 вересня 2007 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001452200/0, яким згідно з підпунктом "б"пункту 4.2.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначила Страховим АТЗТ "Крим-АФЕС"суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 158847,50 грн., в тому числі 158847,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки податкового органу про те, що договірна ціна, за якою позивач продав цінні папери, не відповідає рівню звичайних цін не необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано обґрунтованого розрахунку звичайної ціни акцій ВАТ "Об’єднаний комерційний банк"на дату їх продажу –06 вересня 2005 року, у зв’язку з чим донарахування позивачу податковим органом суми податку на прибуток у розмірі 158847,50 грн., у тому числі –158847,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пункту 2.2 статті 2 статуту Страхового АТЗТ "Крим-АФЕС", затвердженого загальними зборами акціонерів –протокол № 20 від 18 липня 2000 року, предметом діяльності товариства є страхування, перестрахування та фінансова діяльність, пов’язані із формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 статуту Страхового АТЗТ "Крим-АФЕС"встановлено, що спостережна рада представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної цим статутом, Положенням про спостережну раду, контролює і регулює діяльність Правління.

Повноваження спостережної ради визначені підпунктом 8.3.5 пункту 8.3 статті 8 статуту Страхового АТЗТ "Крим-АФЕС", до яких, зокрема, відноситься призначення та звільнення від виконання обов’язків Голови та членів Правління, керівників філій, представництв та дочірніх підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 вересня 2005 року між Страховим АТЗТ "Крим-АФЕС"(продавець) та ТОВ "Тренд"(покупець), яке діяло на підставі договору комісії № К-77 від 05 вересня 2005 року, був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого продавець продає цінні папери, які належать йому на праві власності, а покупець придбаває їх від свого імені за рахунок та на користь третьої особина умовах цього договору (пункт 1.1 статті 1 договору); ціна за одиницю становить 0,2449 грн., загальна курсова вартість по договору складає 73435,00 грн. (пункти 2.1, 2.2 статті 2 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Тренд"перерахувало на користь Страхового АТЗТ "Крим-АФЕС"суму 73435,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 06 вересня 2005 року.

В акті перевірки зазначено, що Страхове АТЗТ "Крим-АФЕС"продало акції ВАТ "Об’єднаний комерційний банк" по договору № К-77/1 пов’язаній особі –Нефеду Р.Б. (член Спостережної ради) та 14 вересня 2005 року передало їх у кількості 0,2449 грн. за одну акцію, що є нижчою від номінальної ціни –10,00 грн., що призвело до заниження доходу від операції з продажу цінних паперів на 1167583,99 грн.

Згідно пункту 1.26 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Відповідно до абзаців 1, 2 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом (334/94-ВР) , покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок податкового органу про продаж позивачем цінних паперів за ціною, нижчою від ринкової є безпідставним, оскільки у акті перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було наведено ціни акцій по договорах продажу акцій, які були зафіксовані на фондовому ринку 14 вересня 2005 року, тоді як продаж акцій ВАТ "Об’єднаний комерційний банк"по договору № К-77/1 був здійснений 06 вересня 2005 року.

Посилання податкового на те, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була самостійно розрахована середня ціна, ринковий курс (справедлива вартість) акцій ВАТ "Об’єднаний комерційний банк"методом розрахунку середньої вартості акцій, а саме розподілом загальної суми договорів на загальну кількість акцій правомірно буди відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) платника податків можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Таких підстав у податкової інспекції не було, тому остання будь-який непрямий метод не повинна була застосовувати.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.