Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєваї Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1., дов. №11 від 15.09.2011

ОСОБА_2., дов. №10 від 15.09.2011

ОСОБА_3 дов. №9 від 15.09.2011

Від відповідача : не з’явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року у справі № 2а-46880/09/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробниче підприємство передових технологій "Зонд"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень –рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробниче підприємство передових технологій "Зонд" (далі-ТОВ НВП "Зонд", позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі-ДПІ у м.Полтаві, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2009 №0000532310/0, №0000542310/0, № 0001782301/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 468149,49грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 174804,49грн., №0001792301/0 в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 263124,33грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 131565,74грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 22.05.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.05.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено що на підставі акту №1298/23-8/23557449 від 23.06.2009, складеного за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ НВП "Зонд"з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Лиспол", ПП. "Сучасні матеріали" та СПД ФО ОСОБА_4 за період з 01.06.2006 по 31.12.2007, відповідачем 24.06.2009 було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000532310/0, №0000542310/0, а на підставі акту №1295/23-1/23557449 від 23.06.2009, складеного за результатами планової виїзної перевірки ТОВ НВП "Зонд"з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, відповідачем 24.06.2009 було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001782301/0, №0001792301/0.

Зі змісту акту №1298/23-8/23557449 від 23.06.2009 вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: занижено податок на прибуток, зокрема за нікчемними правочинами, а акті №1295/23-1/23557449 від 23.06.2009 зафіксовано порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а саме: занижено податок на прибуток, зокрема у зв’язку з невіднесенням до валового доходу попередньої оплати отриманої від ТОВ "Люкс Борте" за придбання цінних паперів.

Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість судами першої та апеляційної інстанції встановлено наявність всіх необхідних первинних бухгалтерських документів щодо здійснення позивачем господарських операцій за перевіряємий період, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, відомостями по рахункам контрагентів. Крім того, відповідач не заперечував, що спірні господарські операції були належним чином оформлені відповідними документами, відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Згідно пункту 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп. 7.2.3 цього Закону (168/97-ВР) - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної належними суб'єктами господарювання та не позбавлено платника податку права на включення до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

З акту перевірки вбачається, що позивач включив до податкового кредиту виплати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними оформленими відповівдно до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість".

Оскільки законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а відповідачем в акті перевірки не відображено наявності порушень щодо оформлення податкових накладних, висновок відповідача про допущення порушень позивачем при включені до податкового кредиту сум податку на додану вартість в результаті чого занижено суму податку на додану вартість є неправомірним.

При цьому, судовою колегією відхиляються як необґрунтовані твердження податкового органу про нікчемність договорів з ТОВ "Лиспол", ПП. "Сучасні матеріали" та СПД ФО ОСОБА_4, як таких, що укладені з ціллю завищення податкового кредиту та валових витрат та ухилення від сплати податків, оскільки зазначені обставини матеріалами справи не підтверджено.

Посилання відповідача на невідображення в рядку 01.1 податкової декларації по податку на прибуток суми отриманих (нарахованих) коштів в оплату за реалізовані цінні папери, також не приймаються до уваги, оскільки відповідно до п.7.6.1 п.7.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами, а в акті перевірки не відображено обставини щодо відсутності окремого обліку операцій з цінними паперами.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року у справі № 2а-46880/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .