Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої:

Гончар Л.Я.

Суддів:

Конюшка К.В.

Сіроша М.В.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

при секретарі : Домбровському І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Національного банку України про визнання дій протиправними та рішення нечинним, -

Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до суду з позовом до Національного банку України про визнання дій протиправними та рішення нечинним.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що за результатами комплексного інспектування, проведеного відповідачем за період з 01.10.2004 р. до 01.04.2006 р., прийняте рішення від 10.11.2006 р. №306 "Про накладення штрафу на Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" на позивача накладений штраф у розмірі 78 800,00 грн. за порушення вимог статті 5 Закону України "Про запобіганню легалізації доходів" та пункту 6.2. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. №189 (z0381-03) . Позивач просив суд визнати дії відповідача протиправними, а рішення від 10.11.2006 р. №306 в частині накладення штрафу на позивача в розмірі 70 300,00 грн. нечинним.

Постановою Господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишено без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2007 року –без змін.

У поданій касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство Державний ощадний банк України, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів та постановити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють дійсні права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 року передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу з урахуванням вимог чинного законодавства і нормативно-правових актів уповноваженого органу встановлює правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначає працівника, відповідального за його проведення.

Відповідальний працівник має бути незалежним у своїй діяльності і підзвітним тільки керівнику суб'єкта первинного фінансового моніторингу та зобов'язаний не рідше одного разу на місяць інформувати керівника про виявлені фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та заходи, які були вжиті.

Відповідно до п. 6.2. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. №189 (z0381-03) , саме відповідальний працівник банку повинен бути членом правління банку за посадою. При цьому, кандидатура відповідального працівника банку повинна бути погоджена з Національним банком України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїми листами не надав згоду на призначення Коцюби Ігоря Вікторовича відповідальним працівником ВАТ Державний ощадний банк України за проведення фінансового моніторингу.

Позивачу на електронну адресу неодноразово були направлені листи Національного банку України (від 04.07.2003 року № 09-315/11503; від 02.12.2004 року № 09-315/22680; від 23.04.2004 року № 09-315/7567; від 07.03.2006 року № 09-116/5172; від 16.03.2006 року № 09-116/5839) з проханням надати пакет документів для погодження призначення відповідального працівника банку та з проханням надання пояснень стосовно ненадання пакету документів для погодження призначення відповідального працівника банку. У зазначених листах позивач був попереджений про те, що за невиконання вимог відповідача до останнього будуть застосовані заходи впливу, передбачені статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку відповідно до вказаного Закону (2121-14) , банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться, зокрема, видання розпорядження щодо накладення штрафів на банки.

Порядок застосування Національним банком заходів впливу, передбачених Законом про банки (2121-14) , а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, врегульовано нормами Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління Національного банку України від 28.08.2001 р. №369 (z0845-01) .

Пунктом 7.1 вищезазначеного положення визначено, що Національний банк має право накладати на банки штрафи в розмірі не більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду в разі допущення ними порушень, зокрема невиконання (неналежне виконання) вимог Закону про банки (2121-14) в частині запобігання та протидії легалізації(відмиванню)доходів, одержаних злочинним шляхом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що Національний банк України діяв в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року не встановлено.

Керуючись наведеним, ст.ст. 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.