Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Ліквідаційної комісії державного підприємства "Українська туристична інфраструктура" на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі № 13/296 за позовом державного підприємства "Українська туристична інфраструктура" до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання нечинним акту ревізії та визнання протиправними та скасування вимог, -

У липні 2008 року державне підприємство "Українська туристична інфраструктура" звернулося в суд з позовом до Головного контрольно-ревізійного управління України, в якому просило: визнання нечинним в повному обсязі акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Українська туристична інфраструктура" № 03-22/40 від 23.05.2008; визнати протиправним та скасувати вимоги Головного КРУ України, направлених на підставі акту ревізії № 03-22/40 від 23.05.2008 р. листом від 07.07.2008 р. № 03-14/547.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнана протиправною та скасовані вимоги направлені на підставі акту ревізії № 03-22/40 від 23.05.2008 р. листом від 07.07.2008 р. № 03-14/547.

Справа № К/9991/11607/11 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року змінене рішення суду першої інстанції в частині скасування вимог направлених на підставі акту ревізії № 03-22/40 від 23.05.2008 р. Скасоване в цій частині та ухвалене нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Ліквідаційна комісія державного підприємства "Українська туристична інфраструктура" звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДП "Українська туристична інфраструктура" створене згідно з наказом Державної туристичної адміністрації України "Про створення Державного підприємства "Українська туристична інфраструктура" від 17.11.2004 р. № 94 та зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.11.2004 р.

Відповідно до п. 2.62 плану контрольно-ревізійної роботи Голів КРУ на І квартал 2008 року на підставі направлень від 20.01.2008 № 373-375 посадовими особами відповідача проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2006 р. по 01.01.2008 р. Вказана ревізія проводилася з 22.02.2008 р. по 23.05.2008 р. (було зупинено на 34 робочі дні з 17.03.2008 р. по 08.05.2008 р. у зв’язку із проведенням зустрічних звірок) та за її результатами складений акт № 03-22/40 від 23.05.2008 р. Акт позивачем підписаний із запереченнями, проте вони відповідачем не прийняті.

Листом від 07.07.2008 р. № 03-14/547 позивачу направлена вимога про усунення виявлених в ході ревізії порушень, зокрема розглянути матеріали ревізії та притягнути до відповідальності винних осіб, поновити у бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість перед ТОВ "Гранд Принт Україна" в сумі –3001011,72 грн., ТОВ "Компанія Автоекспо" -100508 грн., ТОВ "ФорПост" - 100000 гри., ТОВ "Аквавіта" - 13138,62 грн., витрачених на оплату робіт, не підтверджених документально, і послуг не передбачених кошторисом заходу та вжити заходів по її погашенню, забезпечити повернення до Державного бюджету зайво використані кошти на утримання ДП "Українська туристична інфраструктура" в сумі 47529,25 грн. та коштів, втрачених на безпідставно списану сувенірну продукцію 263091,25 грн., забезпечити відшкодування 3,7 тис. грн., спрямованих на виплату надбавки у завищеному розмірі ОСОБА_1. (490,55 грн.) та виплату премії, не передбаченої законодавством, десяти працівникам підприємства (4673,88 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" відповідачем пред’явлено ДП "Українська туристична інфраструктура" вимоги щодо відновлення дебіторської заборгованості перед вказаними товариствами на суму документально не підтвердженого виконання ними роботи. Вказаними суб’єктами не виконані договірні зобов’язання з позивачем в повному обсязі.

Щодо повернення зайво використаних коштів на утримання позивача та безпідставного використання коштів на придбання та розповсюдження в рамках закордонних заходів поліграфічної продукції суд апеляційної інстанції вірно зазначив на їх обґрунтованість.

Згідно порядку реалізації програм та проведення заходів у сфері культури, затвердженого наказом Міністепствя культури і туризму від 08.05.2007 р. № 429/0/16-07 (v6-07655-07) визначено, що видатки на утримання юридичної особи –виконавця, який забезпечує проведення програми (проекту, заходу), визначаються в кожному конкретному випадку від 5 до 10 відсотків від суми вартості програми (проекту, заходу) враховуючи рівень участі юридичної особи –виконавця у їх організації та проведенні.

Оскільки сума вартості програми зменшувалася, а кошти на утримання позивача, як виконавця не зменшувалися, зазначений відсоток перевищував встановлену граничну межу, передбачену вищевказаним Порядком (v6-07655-07) (на утримання позивача зайво витрачено коштів держбюджету в сумі 47,5 тис. грн..).

Судами встановлено, що в порушення п. 3.3 Колективного договору та ст. 97 КЗпП України зайво виплачена надбавка за наукове звання заступнику генерального директора –начальнику відділу розбудови туристичної інфраструктури ОСОБА_1. у серпні-вересні 2007 року в сумі 0,4 тис. грн., що призвело до зайвого перерахування до державних цільових фондів 0,1 тис. грн.

Також в порушення п. 2.7 Порядку преміювання працівників позивача (додаток № 2 до Колективного договору) позивачем проведена виплата премії десятьом працівникам за вересень 2007 року, у розмірах, що перевищує посадовий оклад, що призвело до зайвого використання бюджетних коштів у сумі 3,4 тис. грн. та зайвого перерахування до державних цільових фондів 1,2 тис. грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних вимог відповідача у цій частині, що свідчить про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії державного підприємства "Українська туристична інфраструктура" –відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.