К/9991/7820/11-С Про визнання недійсним актів регіональної митниці про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки), визнання недійсною картку відмови митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів на митний кордон України - 07.09.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіалінії" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіалінії" до Бориспільської митниці Державної митної служби України про визнання активів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії,-

У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіалінії" звернулося до суду з адміністративним позовом до Бориспільської митниці Державної митної служби України про визнання активів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Бориспільської митниці № 5072 від 25 грудня 2008 року про визначення митної вартості товарів. Визнано недійсною картку відмови Бориспільської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів на митний кордон України за № 122000109/2008/002470.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року апеляційна скарга Бориспільської митниці задоволено. Постанову першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіалінії" просить ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2004 року укладено контракт № 180/04 - 3 між позивачем та J.Т.R. СОМРАNY S.A.L (Ліван), на оренду повітряного судна. Вартість літака - 1 500 000 дол. США (відповідно до п. 1.1. зазначеного контракту).

Позивачем 01.01.2005 року з метою виконання регулярних міжнародних рейсів з перевезення пасажирів та вантажів на митну територію України був ввезений літак цивільної авіації -5І"в режимі тимчасового ввезення "ІМ-31" (ВМД № 122000106/5/100034), термін тимчасового ввезення літака на територію України продовжувався на 2006 - 2008 роки.

Відповідно до наказу Державіаадміністраії "Про виключення повітряних суден з державного реєстру ЦПС України" № 668, літак 01.10.2008 року (v0668658-08) було виключено з державного реєстру.

В подальшому позивачем за договором купівлі –продажу № 60/08-3 від 15.10.2008 року придбано зазначений вище літак цивільної авіації, про що подано 17.11.2008 року до Бориспільської митниці заяву про зміну митного режиму тимчасового ввезення "ІМ-3І"на митний режим імпорту "ІМ- 40".

Позивачем 18.11.2008 року подано ВМД № 12200007/08/106180, відповідно до якої у графі "Загальна митна вартість"була зазначена вартість згідно з укладеним договором купівлі - продажу повітряного судна № 60/08-3 від 15.10.2008 року - 30 000 дол. США по курсу НБУ станом на день подання митної декларації. Разом з ВМД до митного оформлення було подано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 № 122000107/8/106180.

Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості літака та декларації митної вартості за формою ДМІ-І декларанту (позивачу) було запропоновано надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості: відповідну бухгалтерську документацію висновки про якісні характеристики товару, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару.

Згідно проведеної оцінки 25.11.2008 року ТОВ "Українське бюро оцінки"м. Київ, визначення вартості майна для купівлі-продажу літака, ринкова вартість літака відповідно до Звіту про оцінку вартості повітряного судна -5І"складає 29 295 дол. США.

Відповідачем 25.12.2008 року за результатами проведеної перевірки правильності визначення митної вартості прийнято рішення № 5072 "Про визначення митної вартості товарів (здійснення митої оцінки), відповідно до якого визначено митну вартість літака за допомогою резервного методу визначення митної вартості, внаслідок чого було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу (92-15) , інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів № 339 від 9 квітня 2008 року №339 (339-2008-п) контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного Кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (1766-2006-п) ; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу є метою митного оформлення.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товарносупровідних документах.

Статтею 54 Митного Кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року "Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України" (80-2006-п) , до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом (92-15) .

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (92-15) .

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу (92-15) .

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, саме нерозуміння цієї норми спричинило звернення до суду позивача, та не виконання ним вимог митниці при митному оформлені.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (1766-2006-п) , якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 6 цієї Постанови (1766-2006-п) передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (1766-2006-п) визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом пункту 11 цієї Постанови для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (1766-2006-п) декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Перевірка законності дій Митниці з урахуванням вищенаведеного по суті й мала бути предметом судового дослідження при вирішенні даного спору.

У порушення вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та не перевірив правильність дій відповідача, що є підставою для скасування судового рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню.

Відповідно до частини 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , та крім справ з приводу їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Зважаючи на наведене, справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.