Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Конюшка К.В., Черпіцької Л.Т., Цуркана М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року у справі за позовом ДП "Шахта імені Максима Горького" до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсною вимоги № Ю - 770 від 03 червня 2008 року про сплату недоїмки, штрафних санкцій і пені, -

У червні 2008 року ДП "Шахта імені Максима Горького" звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання нечинним та скасування рішення від 03 червня 2008 року №880 про нарахування недоїмки в сумі 2 153 166,73 грн., штрафу –380 460, 30 грн. та пені в сумі 212 163, 67 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2008 року позов задоволено.

Судове рішення вмотивовано тим, що згідно платіжних доручень позивачем сплачені страхові внески за період листопад 2007 року – квітень 2008 року в повному обсязі, з зазначенням призначення кожного з платежів, проте відповідачем неправомірно було зараховано кошти в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій, що виникли у минулих періодах, а поточні платежі зараховані в меншій сумі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № Ю-770 від 03.06.08 року в частині сплати недоїмки із страхових внесків в сумі 2 153 166,73 грн. В решті позову –відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному об‘ємі. При цьому касатор посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є страхувальником та зареєстрований як платник страхових внесків в Куйбишевському районі м. Донецька.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачені страхові внески за період листопад 2007 року –квітень 2008 року в таких розмірах: листопад 2007 року –378 207, 19 грн., грудень 2007 року –375 696, 44 грн., січень 2008 року –389 422, 05 грн., лютий 2008 року –386 568, 87 грн., березень 2008 року –400 334, 31 грн., квітень 2008 року –382 993, 48 грн.

Разом з тим, відповідач рішенням-вимогою від 03 червня 2008 року №880 нарахував позивачу недоїмку станом на 02.06.2008 року в сумі 2 153 166,73 грн., штрафу –380 460, 30 грн. та пені в сумі 212 163, 67 грн.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом (1058-15) , або в частині, що не суперечить цьому Закону (1058-15) . Виключно цим Законом (1058-15) визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування.

Стаття 20 Закону визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону (1058-15) нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону N 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі, обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону (1058-15) , яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Оскільки позивачем було порушено термін сплати страхових внесків, то відповідачем підставно було прийнято рішення про стягнення штрафних санкцій та пені.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідача відповідає.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька задовольнити.

Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року та ухвалити нове рішення.

Відмовити ДП "Шахта імені Максима Горького" у задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсною вимоги № Ю - 770 від 03 червня 2008 року про сплату недоїмки, штрафних санкцій і пені.

постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.