Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1)

на постанову господарського суду Запорізької області від 10.10.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008

у справі № 9/454/07-АП (22а-1871/08)

за позовом СПД ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі –ДПІ)

про скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.05.2007 № 000102303 та № 0001012303.

Постановою господарського суду Запорізької області від 10.10.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008, у позові відмовлено з мотивів обґрунтованості застосування до позивача оспорюваної суми штрафних санкцій за порушення правил торгівлі та здійснення розрахункових операцій.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СПД ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та нормам матеріального права. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність рішення суду як підстави для проведення спірної перевірки, тоді як готівкові кошти, які знаходилися у кіоску, були його особистими коштами, залишеними знайомій ОСОБА_2 для оплати ремонтних робіт.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СПД ОСОБА_1. з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- за наказом начальника ДПІ від 03.05.2007 № 253 "Про проведення позапланових перевірок"на підставі направлень від 16.05.2007 № 352 та № 351 працівниками ДПІ у присутності реалізатора ОСОБА_2 було проведено перевірку господарської одиниці –належного позивачеві кіоску –щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, оформлену актом від 16.05.2007 № 082902392308;

- в ході цієї перевірки ДПІ було виявлено:

здійснення позивачем розрахункової операції на суму 157,30 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без вдачі розрахункового документа встановленого зразка;

невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (1792,75) сумі, зазначеній у поточному звіті РРО (0 грн.);

проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості;

здійснення роздрібної торгівлі без придбання торговельного патенту;

- наведені обставини слугували підставою для прийняття ДПІ рішень від 17.05.2007 № 000102303 та № 0001012303, згідно з якими до СПД ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 10 грн. та 9048,75 грн. відповідно.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (пункт 11);

забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13).

За невиконання наведених приписів Закону (265/95-ВР) до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансові санкції:

у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (пункт 1 статті 17 названого Закону);

у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (пункт 6 статті 17 Закону);

у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, - у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (стаття 22 Закону).

Крім того, за змістом статті 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, за здійснення операцій, передбачених цим Законом (98/96-ВР) , без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Як було з’ясовано судами, факт вчинення позивачем зафіксованих в акті правопорушень підтверджується документально, зокрема, власноручно складеним працівником позивача Волошиною С.М. описом наявності готівки на місці проведення розрахунків та її особистими поясненнями. Позивачем, в свою чергу, не подано будь-яких доказів, які б спростували викладені в акті перевірки (що є носієм доказової інформації) обставини.

Суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача на те, що готівкові кошти на суму виявленої невідповідності були особистими коштами позивача, призначеними для оплати ремонтних робіт.

Так, пунктом 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) передбачена можливість використання підприємцями готівкової виручки (готівки) для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування (у тому числі на господарські потреби).

Згідно ж з пунктом 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (z0105-01) , унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Таким чином, з огляду на відсутність необхідних доказів факту здійнення позивачем службового внесення (службової видачі) суди правильно кваліфікували наявні у місці проведення розрахунків СПД ОСОБА_1 готівкові кошти як виручку від реалізації товару.

Необґрунтованими є і доводи касаційної скарги про обов’язковість наявності рішення для проведення позапланової перевірки.

Так, за змістом частини восьмої статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду .

Тобто вимоги щодо наявності рішення суду як підстави для проведення позапланової перевірки суб’єкта господарювання не поширюються на перевірки в рамках Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

За таких обставин попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про законність оспорюваних рішень, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 10.10.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2008 у справі № 9/454/07-АП (22а-1871/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.