Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Суми (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Сумської області від 12.11.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008

у справі № АС16/546-07 (22-а-1510/08)

за позовом спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез"у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Підприємство)

до ДПІ

про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Геращенка Ю.І.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду Сумської області від 12.11.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 17.09.2007 № 000302306/0/62853 з посиланням на приписи підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким операції з поставки транспортних послуг за межами митної території України оподатковуються за нульовою ставкою.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати зазначені судові акти попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що позивач не виступав перевізником у спірних правовідносинах, а відтак він не має права на застосування податкової пільги з урахуванням абзаців першого, другого підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що фактично підставою для прийняття ДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування за травень 2007 року у сумі 3774 грн., слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 06.09.2007 № 5903/23-3/21127532, про безпідставне застосування Товариством нульової ставки ПДВ під час оподаткування операцій з перевезення вантажу за межі митної території України. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що фактичним перевізником була інша особа - товариство з обмеженою відповідальністю автотранспортне підприємство "Укрространс"(а не позивач у справі), яке виконувало міжнародні перевезення на підставі договору, укладеного з позивачем як вантажовідправником.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

За змістом підпункту 6.2.4 пункту 6.2 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Згідно ж з абзацом другим підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість"у разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Як вбачається з установлених судами обставин справи та не заперечується учасниками спору, фактично спірні транспортні послуги надавалися товариством з обмеженою відповідальністю автотранспортним підприємством "Укрространс"за замовленням позивача. Тобто у спірних правовідносинах позивач не виступав безпосереднім постачальником послуг, тоді як право на застосування податкової пільги за правилами наведених норм Закону (168/97-ВР) має лише платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного перевезення.

Наведене обумовлює правомірність висновку податкового органу про необхідність оподаткування спірних операцій з перевезення за ставкою 20 відсотків у порядку пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв’язку з чим попередні судові інстанції незаконно скасували оспорюване податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів у справі та відмовити в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити.

2. Постанову господарського суду Сумської області від 12.11.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008 у справі № АС16/546-07 (22-а-1510/08) скасувати.

3. У позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.