Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дії,

ОСОБА_1 пред’явив позов до Президента України, подавши позовну заяву до Вищого адміністративного суду України, в якому просить зобов’язати Президента України видати указ про прийняття його до громадянства України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він неодноразово звертався до державних органів про прийняття його до громадянства України, але дане питання вирішене так і не було. Вважає, що для прийняття його до громадянства України є усі підстави.

Представник відповідача у запереченнях проти позову просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що на заяви позивача про прийняття його до громадянства України неодноразово надавались відповіді, а також, що оскільки позивачем не дотримано вимог законодавства щодо прийняття до громадянства, то підстав для видання відповідного указу, як і для задоволення позову, немає.

У судове засідання позивач не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

У судове засідання представник відповідача не з’явилась, подала клопотання про розгляд справи без її участі.

У зв’язку із зазначеним, справа відповідно до вимог частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України (2747-15) ) розглядалася в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши докази у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 тричі звертався до Комісії при Президентові України з питань громадянства України.

Так, 24 вересня 2010 року позивач звернувся із заявою до Комісії при Президентові України з питань громадянства (далі - Комісія), у якій просив надати йому громадянство України.

Листом від 06 жовтня 2010 року № 22/119975-11 за підписом заступника керівника Управління з питань звернення громадян Адміністрації Президента України Г.Кільової дана заява була надіслана за належністю до Міністерства внутрішніх справ України.

За результатами розгляду звернення відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління МВС України в Кіровоградській області позивача повідомлено, що правових підстав для надання дозволу на імміграцію та для набуття або прийняття до громадянства України Аракеляна Н.В. немає.

4 січня 2011 року позивачем до Комісії направлено повторну заяву про надання українського громадянства.

Листом від 18 січня 2011 року № 22/006067-11 за підписом завідувача відділу опрацювання звернень громадян Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України С.Конюхова заяву позивача від 4 січня 2011 року повернуто йому на підставі статті 5 Закону України "Про звернення громадян".

8 лютого 2011 року позивач втретє звернувся до Комісії із заявою про надання громадянства України.

Листом від 28 лютого 2011 року № 20-12/27 за підписом голови Комісії О.Лукаш заяву позивача від 8 лютого 2011 року надіслано за належністю до Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України, про що окремо повідомлено позивача.

6 квітня 2011 року Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України на адресу Адміністрації Президента України надіслано лист № 49/5-А-784 про те, що Аракеляну Н.В. неодноразово надавалися роз’яснення щодо необхідності виконання всіх вимог стосовно прийняття до громадянства України, встановлених законодавством. При цьому зазначено, що питання щодо прийняття, зокрема, Аракеляна Н.В. до громадянства України буде розглянуто лише за виконання ним всіх умов, визначених статтею 9 Закону України "Про громадянство України". Заявника з порушеного питання поінформовано.

Статтею 4 Конституції України передбачено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до пункту 26 статті 103 Основного Закону Президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.

Умови прийняття до громадянства України визначені положеннями Закону України "Про громадянство України" (2235-14) .

Відповідно до пункту 3 Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 (215/2001) , розгляд заяв про прийняття до громадянства України і внесення пропозицій Президентові України із зазначеного питання віднесено до основних завдань Комісії. Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001 (215/2001) також затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Цей Порядок (215/2001) відповідно до Закону України "Про громадянство України" (2235-14) визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пункт 103 Порядку (215/2001) визначає повноваження Міністерства внутрішніх справ України стосовно перевірки відповідності оформлення документів вимогам законодавства України з даних питань.

З матеріалів справи вбачається, що на заяви позивача про прийняття до громадянства України компетентним суб’єктом владних повноважень неодноразово надавались відповіді із роз’ясненням щодо необхідних документів та процедури прийняття до громадянства.

У зв’язку із тим, що позивачем не виконано умов щодо прийняття до громадянства України, його документи не пройшли відповідної процедури, а тому Президентом України не вирішувалось питання щодо прийняття такого рішення.

З наведеного слідує, що спірні правовідносини виникли не за участі Президента України, а між позивачем та іншим суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Судом не встановлено, що при здійсненні владних управлінських функцій Президентом України порушено права позивача.

Отже, підстави для зобов’язання Президента України видати відповідний акт відсутні.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 86, 122, 128, 159- 163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У задоволенні позову ОСОБА_1 про спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дії відмовити.

постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.