Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Парадюка А. І.,

за участю: представника позивача Української Автокефальної Православної Церкви –Русиняка Я. П.,

представників позивача Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки –Босак Л. О., Гренюха П. З., Ковалик О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату в м. Рудки на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2010 року у справі за позовом Української Автокефальної Православної Церкви, Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа –Релігійна громада Української Православної Церкви Київського патріархату в м. Рудки про часткове скасування розпорядження, зобов’язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію, круглої печатки, кутового штампу, визнання недійсним протоколу зборів,

Українська Автокефальна Православна Церква та Релігійна громада Української Автокефальної Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки звернулись з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про скасування підпункту 5.3.1. пункту 5.3. частини 5 розпорядження представника Президента у Львівській області від 04 червня 1993 року № 459 "Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель", зобов’язання Львівської обласної державної адміністрації поновити реєстраційну справу Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки, зобов’язання Львівської обласної державної адміністрації видати Релігійній громаді Української Автокефальної Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки свідоцтво про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату в м. Рудки, визнання недійним свідоцтва с. АОО № 464562 про державну реєстрацію Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату в м. Рудки церкви Різдва Пресвятої Богородиці, круглої печатки Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату в м. Рудки церкви Різдва Пресвятої Богородиці, кутового штампу Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату в м. Рудки церкви Різдва Пресвятої Богородиці, визнання недійсним протоколу зборів громади церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки від 16 травня 1993 року.

Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2010 року, позов задоволено частково: в частині вимог про визнання недійсним протоколу зборів громади церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки від 16 травня 1993 року провадження у справі закрито; визнано неправомірним та скасовано підпункт 5.3.1. пункту 5.3. частини 5 розпорядження представника Президента України у Львівській області від 04 червня 1993 року № 459 "Про реєстрацію релігійних громад і передачу культових будівель"; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, третя особа звернулася з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Української Автокефальної Православної Церкви відмовити повністю, а позов Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Рудки залишити без розгляду.

В запереченнях на касаційну скаргу Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви м. Рудки просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення –без змін.

Заслухавши доповідача, представників позивачів, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради № 552 від 15 жовтня 1991 року зареєстровано статут Української Автокефальної Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки.

Виконавчим комітетом Львівської обласної ради видано свідоцтво від 15 жовтня 1991 року № 552/218 про реєстрацію Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви в м. Рудки Самбірського району Львівської області. Територією, на яку поширюється діяльність релігійної громади, визначено м. Рудки Самбірського району Львівської області.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви в м. Рудки Самбірського району Львівської області вона є первинною складовою частиною Львівсько-Галицької Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.

16 травня 1993 року проведено збори громади церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки, якими прийнято рішення зареєструвати зміни і доповнення до статуту Української Автокефальної Православної церкви в м. Рудки.

Рішення оформлене протоколом б/н від 16 травня 1993 року.

19 травня 1993 року членами Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви в м. Рудки Самбірського району Львівської області подано заяву до Виконавчого комітету Львівської обласної ради про внесення змін та доповнень до статуту громади.

04 червня 1993 року представником Президента України прийнято розпорядження № 459 "Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель".

Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3. частини 5 цього розпорядження зареєстровано зміни до статутів релігійних громад, замінивши слова "Українська Автокефальна Православна Церква", "Українська Православна Церква"на "Українська Православна Церква Київського Патріархату": Самбірського району: УПЦ-КП, м. Рудки (зареєстровано статут УАПЦ рішенням облвиконкому від 15 жовтня 1991 року № 552).

Цим же розпорядженням зареєстровано статут Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату у м. Рудки Самбірського району Церква Різдва Пресвятої Богородиці.

Відповідно до пункту 1.1. цього Статуту Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату у м. Рудки Самбірського району Львівської області є первинною складовою частиною Дрогобицько-Самбірської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

06 червня 1991 року набрав чинності Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" (987-12) .

Відповідно до статті 1 Закону його завданнями є: гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права; забезпечення відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії; визначення обов'язків держави щодо релігійних організацій; визначення обов'язків релігійних організацій перед державою і суспільством; подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії і церкви; гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадянської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віровизнання.

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями) (частини 1, 2 статті 7 Закону).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості (частини 1, 2 статті 8 Закону).

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про: 1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; 2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання; 3) майновий стан релігійної організації; 4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів; 5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації; 6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації (частини 1, 2, 3 статті 12 Закону).

Релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення) (частина 1 статті 13 Закону).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що у зв’язку з прийняттям спірного розпорядження № 459 від 04 червня 1993 року змінено підлеглість релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях.

Не погоджуючись з цим розпорядженням, Українська Автокефальна Православна Церква, Релігійна громада Української Автокефальної Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки звернулись з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині визнання незаконним підпункту 5.3.1. пункту 5.3. частини 5 розпорядження представника Президента у Львівській області від 04 червня 1993 року № 459 "Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель".

Колегія суддів також погоджується з висновками судів.

Відповідно до частин 1-6 статті 14 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації"для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до виконавчого комітету обласної, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів, а у Кримській АРСР - до Уряду Кримської АРСР.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до державного органу Української РСР у справах релігій.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Перевищення встановленого цим Законом (987-12) терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 12 Закону статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації.

Із системного аналізу вказаних статей колегія суддів приходить до висновку, що порядок вирішення питання про внесення змін до статуту релігійної організації визначається її статутом.

На підставі цього рішення члени релігійної громади, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут на реєстрацію виконавчого комітету обласної ради народних депутатів.

Відповідно до пункту 6 Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви в м. Рудки Самбірського району Львівської області право внесення змін і доповнень до даного Статуту мають Парафіяльні Збори.

Згідно із пунктом 5.9. Статуту Парафіяльні збори складаються з членів, які утворюють дану парафію: кліриків, мирян, які досягли 18-річного віку, перебувають у церковному спілкуванні та відзначаються християнською мораллю.

Пунктом 5.10. Статуту встановлено, що Парафіяльні Збори скликаються не рідше, як один раз на рік (при потребі частіше).

Протокол засідання Парафіяльних Зборів підписує голова зборів і секретар.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.4. Статуту на чолі кожної парафії стоїть настоятель в священному сані, який на прохання віруючих призначається Єпархіальним Архієреєм на дану парафію.

Настоятель завжди є головуючим на Парафіяльних зборах.

При дослідженні наявних матеріалів справи судами встановлено, що в порушення вимог пункту 5.4. Статуту протокол не підписаний настоятелем; також в порушення вимог пункту 5.10. Статуту на зборах не обрано голову та секретаря, а відтак і відсутні їх підписи.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції із пояснень свідків допитано ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чиї підписи зазначені в протоколі б/н від 16 травня 1993 року та на заяві від 19 травня 1993 року, встановлено, що протокол б/н від 16 травня 1993 року та заява від 19 травня 1993 року ними не підписувались.

Враховуючи такі обставини справи, суди дійшли правильного висновку, що рішення, оформлене протоколом б/н від 16 травня 1993 року, прийняте з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Судами також встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного пункту розпорядження стало саме рішення, оформлене протоколом б/н від 16 травня 1993 року, та заява від 19 травня 1993 року.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку щодо незаконності підпункту 5.3.1. пункту 5.3. частини 5 розпорядження представника Президента України № 459 від 04 червня 1993 року, оскільки воно прийняте на підставі документів, які не відповідають вимогам закону.

Скаржник вказує на те, що позов Української Автокефальної Православної Церкви не підлягає задоволенню, оскільки остання є окремою юридичною особою і оскаржуваним розпорядженням її права не порушуються. Крім того, на час звернення з позовом юридичної особи - Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки - не існувало, а тому звернення від її імені з позовом до суду є безпідставним, що є підставою для залишення без розгляду її позову.

Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з наступного.

Даний спір неодноразово розглядався судами різних інстанцій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2009 року скасовані постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року та постанова Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2007 року, а справа направлена до адміністративного суду першої інстанції на новий розгляд.

Частиною 5 статті 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Скасовуючи рішення судів обох інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив про таке. Статут УАПЦ РПБ м. Рудки зареєстрований рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради № 552 від 15.10.1991 року. Відповідно до ст. 16 зазначеного Закону діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Згідно із пунктом 5.3.1 Розпорядження представника Президента України у Львівській області № 459 від 04 червня 1993 року "Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель" змінено назву юридичної особи УАПЦ РПБ м. Рудки на УПЦ РПБ Київського патріархату м. Рудки. Відомості про реорганізацію або ліквідацію вказаної релігійної громади у справі відсутні. З довідки №1433 про включення до ЄДРПОУ релігійної громади УАПЦ РПБ м. Рудки та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи релігійної громади УПЦ КП в м. Рудки ЦРПБ видно, що ці юридичні особи мають один ідентифікаційний код –23976407 (т. 1 а. с. 62, 74). Отже, в даному випадку реорганізація (поділ, злиття, приєднання) або ліквідація юридичної особи не відбулась .

Тобто, переглядаючи справу, суд касаційної інстанції зазначив про обґрунтованість звернення до суду з цим позовом Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Судами встановлено, що відповідно до пункту 1.1. Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Рудки вона є первинною складовою частиною Львівсько-Галицької Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.

Отже доводи скаржника, що оскаржуваним розпорядженням не порушуються права Української Автокефальної Православної Церкви, є необгрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій..

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату в м. Рудки залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.