Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г. К., Островича С.Е., Федорова М. О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року по справі № 2-а-2161/08

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Луцької районної

державної адміністрації

про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги,

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації про нарахування та виплату недоплаченої державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року по справі № 2-а-2161/08 позов задоволено повністю. Зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами, позивач має на утриманні дитину –ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження. Закон України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"№ 2811-XII від 21.11.1992 року (2811-12) відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом (2811-12) та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом (2811-12) має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"від 21.11.1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Закон України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"№ 2811-XII від 21.11.1992 року (2811-12) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом (2811-12) , встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.

За пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми"від 11.01.2007 року № 13 (13-2007-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 та від 11 січня 2007 р. N 13) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України " (900-2007-п) Про Державний бюджет України на 2007 рік"допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19.12.2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми". Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19.12.2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 09.07.2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"від 21.11.1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року по справі № 2-а-2161/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року по справі № 2-а-2161/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п’яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.