Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Гордійчук М.П.

Калашнікової О.В.

Леонтович К.Г.

Сіроша М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2010 року

у справі № 2а-21273/09/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Єнакіївський котельно-механічний завод"

до Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

У грудні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Єнакіївський котельно-механічний завод"звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010 року, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2009 року № 0000392300/1 у частині донарахування податку на додану вартість в сумі 22105 грн. та штрафних санкцій у сумі 11052,5 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.08.2009 року № 0000382300/1 у частині нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 9444,4 грн.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Єнакіївська об’єднана державна податкова інспекція оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010 року з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом першим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної податковим органом перевірки складено Акт № 1292/23/01412383 від 27.05.2009 року (далі –Акт перевірки), в якому зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), яке полягає у тому, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у розмірі 8845 грн. на підставі податкових накладних, які видані з порушенням встановлених вимог. Також податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, яке полягає у заниженні суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 13260 грн. за рахунок не формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість при реалізації металобрухту, який виник у процесі ведення господарської діяльності як відходи виробництва з виготовлення металевих конструкцій, для виготовлення яких використовувався метал, вартість якого була включена до складу податкового кредиту.

Також в Акті перевірки вказано про порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), внаслідок чого занижена сума валового доходу на 94445 грн. за рахунок не включення до валового доходу суми поворотної фінансової допомоги від СПД-ФО ОСОБА_1, яка залишилась неповернутою станом на кінець четвертого кварталу 2007 року.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2009 року № 0000392300/1, яке оскаржене позивачем у частині донарахування податку на додану вартість в сумі 22105 грн. та штрафної санкції 11052,5 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.08.2009 року № 0000382300/1, яке оскаржене позивачем у частині нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 9444,4 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 8845 грн., складені з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган не довів порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 13260 грн.

Крім того, відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2009 року № 0000392300/1 щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 22105 грн. та штрафних санкцій у сумі 11052,5 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає, зокрема, д оходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виявлене податковим органом порушення щодо заниження валового доходу у 4 кварталі 2007 року на суму 94445 грн. було самостійно виправлено позивачем у наступному податковому періоді у декларації за 1 квартал 2008 року.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням положень наведених норм матеріального права колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про задоволення позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2009 року № 0000382300/1 відносно нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 9444,4 грн.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .