Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

Співака В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 20.08.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня,

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 20.08.2008 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік в розмірі 2 570, 42грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2008 апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області було залишено без задоволення, а постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 20.08.2008 –без змін.

Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 20.08.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2008 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до вимог статті 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону (3551-12) , здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги інвалідам війни ІІІ групи відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється у розмірі 300 грн. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими зупинялась на цей рік дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних правовідносин, а саме дату нарахування і виплату позивачеві органами праці та соціального захисту населення щорічної грошової допомоги, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими, а відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже, отримана ОСОБА_1 щорічна разова грошової допомоги до 5-го травня у 2007 році в розмірі 300 грн. була нарахована та виплачена управлінням праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області відповідно до діючого на той час законодавства.

З урахуванням викладеного, у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права –судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 20.08.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.