Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Київської області від 24 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року у справі №А 6/645-07 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богуславському районі Київської області про скасування вимоги про сплату боргу, -

Позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богуславському районі Київської області про скасування вимоги про сплату боргу № Ф-99 та рішення № 154 від 08.08.2007р. про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, то підприємство звільнено від сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Постановою господарського суду Київської області від 24 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року, в позові відмовлено. Суди обґрунтували свої висновки безпідставністю і необґрунтованістю заявлених позивачем позовних вимог та законністю прийнятого відповідачем рішення.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій СПД ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись порушення норми матеріального та процесуального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем 25.07.07 р. було здійснено позапланову перевірку позивача щодо правильності обчислення повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.05.05 р. по 01.07.07 р. в результаті чого було складено Акт №55 від 25.07.2007 р.

На підставі Акту, Управлінням було прийняте Рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків за №154 від 08.09.07 р. На підставі вищевказаного Рішення відповідачем була винесена вимога про сплату боргу №Ф99 від 09.08.07 р. в розмірі 11 992,2 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують спрощену систему оподаткування, а дія Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва"№727/98 від 03.07.1998р. (727/98) не поширюється на платежі до страхових фондів, у тому числі на страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-ІV (1058-15) регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом (1058-15) , або в частині, що йому не суперечить.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-ІV установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 цього Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 належать до платників страхових внесків і зобов’язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Разом із цим, у статті 18 Закону № 1058- ІV закріплено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (1058-15) ; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , де, як і в Законі № 1058- ІV (1058-15) , не визначено такої пільги як звільнення від сплати цього збору для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб’єктів підприємницької діяльності –платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 24 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.