Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька задовольнити на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2009р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009р. у справі № 2-а-5683/09/0570 за позовом Комунального підприємства "Тепломережа" до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним рішень, -

Комунальне підприємство "Тепломережа" звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень № 275 та № 276 від 25.03.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2009р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25 березня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька прийняті Рішення № 275 та № 276 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким, відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було застосовано стягнення суми штрафу та нарахована сума пені.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон) передбачено, що він регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом (1058-15) , або в частині, що не суперечить цьому Закону (1058-15) . Виключно цим Законом (1058-15) визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 12 статті 20 Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, рішення № 275 та № 276 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків були прийняті після спливу річного терміну, встановленого у ст. 250 ГК України.

Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Розмір, порядок та строки для застосування фінансових санкцій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) згідно преамбули якого він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом (1058-15) , а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (1058-15) .

Частиною першою ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що цей Закон (1058-15) регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом (1058-15) , або в частині, що не суперечить цьому Закону (1058-15) .

Згідно з ч. 15 ст. 106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги у зв’язку з тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень було пропущено річний строк передбачений ст. 250 ГК України. Суд апеляційної інстанції на вказане порушення уваги не звернув.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Комунального підприємства "Тепломережа" про скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № 275 та № 276 від 25.03.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені є необґрунтованими, а тому судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2009р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009р. скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В позові Комунального підприємства "Тепломережа" до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень № 275 та № 276 від 25.03.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені –відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.