Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову господарського суду Полтавської області від 12.12.2008р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009р. у справі № АС 5/50-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркуп ЛТД" до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві про оскарження рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркуп ЛТД" звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві про скасування рішення № 200 від 27.03.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Постановою господарського суду Полтавської області від 12.12.2008р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем при виплаті у 2004 році заборгованості по заробітній платі до 2004 р. страхові внески (збір) нараховувалися, але до Пенсійного фонду сплачувалися не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті страхових внесків (збору). Остаточно сума боргу по сплаті страхових внесків (збору) сплачена 14.03.2006р. Таким чином, оскільки, підприємством позивача заборгованість по сплаті страхових внесків (збору) за період до 2004 р. сплачена несвоєчасно, то до нього були застосовані фінансові санкції за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затримки платежу 50% своєчасно не сплачених сум страхових внесків за рішенням № 200 від 27.03.08 р.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон) передбачено, що він регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (1058-15) . Виключно цим Законом (1058-15) визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 12 статті 20 Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, рішення № 200 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків було прийнято 27.03.08 р., тобто після спливу річного терміну, встановленого у ст. 250 ГК України.

Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Розмір, порядок та строки для застосування фінансових санкцій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) згідно преамбули якого він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом (1058-15) , а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (1058-15) .

Частиною першою ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що цей Закон (1058-15) регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (1058-15) .

Згідно з ч. 15 ст. 106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги у зв’язку з тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 200 було пропущено річний строк передбачений ст. 250 ГК України. Суд апеляційної інстанції на вказане порушення уваги не звернув.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркуп ЛТД" про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві № 200 від 27.03.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені є необґрунтованими, а тому судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві задовольнити.

Постанову господарського суду Полтавської області від 12.12.2008р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009р. скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркуп ЛТД" до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві про скасування рішення № 200 від 27.03.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені –відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.