Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Конюшка К.В., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 8 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року у справі № 2а-936/10 за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Полтавської області, відділу Держкомзему м. Лубни Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2, комунальне підприємство "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" про визнання нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

У вересні 2010 року ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Лубенської міської ради Полтавської області, відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2, КП "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати нечинним пункт № 46 рішення Лубенської міської ради від 26.03.2010 р., яким внесені зміни в п. 55.1 рішення Лубенської міської ради від 16.10.2009 р. "Про вилучення, надання земельних ділянок у власність та користування юридичним та фізичним особам для різного цільового призначення" відносно розміру виміряної площі ОСОБА_1 земельної ділянки. "55.1 Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку: ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 земельну ділянку за даною адресою пл. 0,0597 га". Земельну ділянку площею 0,0128 га. залишити в землях міської ради для

Справа № К/9991/12249/11 Доповідач: Леонтович К.Г.

створення спільного проїзду та проходу до земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; визнати протиправною відмову відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області в оформленні приватизації земельної ділянки позивача на підставі рішення Лубенської міської ради від 16.10.2009 р.; зобов’язати відповідача відділ Держкомзему у місті Лубни Полтавської області оформити приватизацію земельної ділянки позивача у розмірі 0,0725 га відповідно до рішення Лубенської міської ради від 16.10.2009 р.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 8 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (v007p710-09) , закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі (280/97-ВР) встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України до їх відання. У Законі (280/97-ВР) передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції (254к/96-ВР) чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) повноваження щодо розпорядження землями державної власності до розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради, які можуть надавати їх, в тому числі, і у в межах норм встановлених ст. 121 ЗК України. Водночас, при передачі земельних ділянок у власність не повинні порушуватись права інших власників землі га землекористувачів.

Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно ст.158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів - вирішується судом.

Судами встановлено, що позивач є власником будинку АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.1988 р.

Рішенням Лубенської міської ради від 16.10.2009 р. позивачу передана безоплатно у власність земельна ділянка площею 0.0725 га за вказаною адресою.

20.11.2009 р. комісія Лубенського міськвиконкому по вирішенню спорів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, за результатами розгляду заяв громадян про вирішення питання користування проїздом, прийшла до висновку, що у разі передання проїзду до садиби АДРЕСА_2 у повному обсязі у приватну власність громадянина ОСОБА_1, то його сусід гр. ОСОБА_2 не матиме змоги використовувати одну із своїх приватних земельних ділянок, розташовану за проїздом, а тому рекомендувала Лубенській міській раді прийняти рішення, яким залишити частину проїзду земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 133 м.кв. в землях запасу міської ради з метою створення спільного проїзду до земельних ділянок АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.

Вказане рішення комісії позивач в судовому порядку не оскаржував.

Відповідно до п.46 Рішення Лубенської міської ради від 26.03.2010 р. міська рада вирішила: відповідно до поданого клопотання ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та акту комісії Лубенського міськвиконкому по вирішенню спорів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні громадян, внести зміни в п.55.1 рішення Лубенської міської ради від 16.10.2009 р. "Про вилучення, надання земельних ділянок у власність та користування юридичним та фізичним особам для різного цільового призначення" відносно виміряної площі земельної ділянки громадянина ОСОБА_1, виклавши в такій редакції: "55.1 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку: ОСОБА_1, який мешкає за адресою : м. Лубни, АДРЕСА_2 земельну ділянку за даною адресою площею 0,0597 га. Земельну ділянку площею 0,0128 га. залишено в землях міської ради для спільного проходу та проїзду до земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.

Таким чином, суди вірно зазначили, що приймаючи таке рішення Лубенська міська рада діяла правомірно, в межах закону.

Суди вірно зазначили, що виходячи з умов договору купівлі-продажу від 03.09.1988 р., ОСОБА_1 придбав жилий будинок з надвірними господарчими будівлями на земельній ділянці державного фонду площею 600 кв.м., що відповідає прийнятому рішенню Лубенської міської ради.

Позивач звертався до Відділу Держкомзему в м. Лубни з заявою про приватизацію земельної ділянки і при виготовленні технічної документації виник земельний спір з сусідом позивача ОСОБА_2

Таким чином, відділ Держкомзему в м. Лубни, не відмовляючи ОСОБА_1 в приватизації земельної ділянки, роз’яснив останньому порядок вирішення спору шляхом звернення до суду.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 –відхилити.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 8 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.