Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

за участю позивача та представника відповідача –Семененка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 15 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області про зобов'язання провести перерахунок грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію,

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Позивач зазначав, що працював в органах прокуратури з листопада 1979 року по листопад 2006 року, тобто протягом 27 років. Наказом прокурора Вінницької області від 28 листопада 2006 року № 1008 його звільнено з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію. Відповідно до наказу прокурора Вінницької області від 29 листопада 2006 року № 1117 ОСОБА_1 проведено виплату грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, виходячи з розміру місячної заробітної плати, з якої обчислено пенсію за кожний з 22 повних років роботи, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"у сумі 21 918,30 грн, тобто із первинної суми місячної заробітної плати у розмірі 996,29 грн, з якої йому призначено пенсію з 01 серпня 2002 року. Вважав, що грошова допомога має бути виплачена з розрахунку 27 років роботи в прокуратурі та із заробітної плати у розмірі 3477,36 грн станом на листопад 2006 року, оскільки після призначення пенсії у 2002 році він продовжував працювати в органах прокуратури до 28 листопада 2006 року. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач просив суд останнього провести перерахунок грошової допомоги та стягнути з Прокуратури Вінницької області на його користь недоплачену грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію у сумі 71970,34 грн.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 червня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду

від 11 лютого 2009 року, позов задоволено частково. Зобов’язано Прокуратуру Вінницької області провести позивачу перерахунок грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію за 27 повних років роботи, виходячи із суми заробітку, яка становить на час призначення пенсії 996,29 грн та стягнуто з Прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію у сумі 4981,45 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема вважає, що судами неправильно застосовані положення, викладені у статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" .

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 12 листопада 1979 року працював в органах прокуратури.

Після досягнення пенсійного віку у 2002 році позивачу призначено пенсію з 01 серпня 2002 року з заробітної плати у розмірі 996,29 грн, але останній продовжував працювати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачу необхідно нараховувати грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років з урахуванням 27 повних років роботи в органах прокуратури станом на листопад 2006 року та із суми заробітку, з якої призначено пенсію у серпні 2002 року, тобто із 996,29 грн.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можливо.

Порядок призначення та виплати грошової допомоги прокурорам визначено Законом України "Про прокуратуру"від 05 листопада 1991 року (1789-12) 1789-ХІІ (далі – Закон № 1789-ХІІ (1789-12) ).

Відповідно до частини 15 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Таким чином, виплата грошової допомоги можлива за умови звільнення працівника з роботи в органах прокуратури на пенсію за вислугою років чи по інвалідності та за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

14 травня 2004 року ОСОБА_1 звільнено з посади Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію. Відповідний запис про звільнення внесено у трудову книжку.

28 травня 2004 року позивача призначено на посаду помічника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а з 04 лютого 2006 року його переведено на посаду старшого помічника прокурора.

Наказом прокурора Вінницької області від 28 листопада 2006 року № 1008 ОСОБА_1 вдруге звільнено з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію. Відповідно до наказу прокурора Вінницької області від 29 листопада 2006 року № 1117 ОСОБА_1 проведено виплату грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, в розмірі місячної заробітної плати, з якої обчислено пенсію за кожний з 22 повних років роботи.

Враховуючи, що грошова допомога при виході на пенсію виплачується за умови звільнення з роботи, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання грошової допомоги виникло у позивача при виході на пенсію, тобто 14 травня 2004 року. Тому зазначена допомога має бути нарахована з розміру заробітної плати, яку позивач отримував перед виходом на пенсію, тобто станом на 14 травня 2004 року та станом на зазначену дату слід розраховувати стаж роботи в органах прокуратури.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 15 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Прокуратуру Вінницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, виходячи із заробітної плати та із повних років роботи в органах прокуратури станом на день звільнення у зв’язку з виходом на пенсію –14 травня 2004 року з урахуванням виплаченої суми допомоги.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.