К-14438/08-С Про визнання акта перевірки частково незаконним та скасування податкового повідомлення -рішення - 13.07.2011 Прийняття

Кредитна спілка "Лакі"(далі –позивач) звернулася до суду з позовом до Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач) про визнання незаконним акту перевірки Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції від 08 травня 2007 року № 1334/23-26515581 "Про результат виїзної планової перевірки Кредитної спілки "Лакі"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року"у частині розділу 4. "Висновки"по пунктах 4, 5; скасування податкового повідомлення-рішення Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції від 23 травня 2007 року № 0012171700/0 (в редакції заяви суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 від 22 червня 2007 року).

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 20 липня 2007 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції від 23 травня 2007 року № 0012171700/0 про стягнення з КС "Лакі"суми 1523,47 грн. податкового зобов’язання та 3047,14 грн. штрафних санкцій). В частині визнання незаконним акту Старокостянтинівської ОДПІ від 08 травня 2007 року № 1334/23-26515581 "Про результат виїзної планової перевірки КС "Лакі"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року"у частині розділу 4. "Висновки"по пунктах 4, 5 –відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 липня 2007 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі КС "Лакі"та суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 липня 2007 року залишити в силі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга КС "Лакі"та суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Старокостянтинівська ОДПІ провела виїзну планову перевірку КС "Лакі"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 1334/23-26515581 від 08 травня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а"пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яке полягало у тому, що КС "Лакі"не нараховувався та не утримувався податок з доходів фізичних осіб з суми виплаченого доходу за надані послуги, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1523,57 грн. (пункт 4 розділу 4 "Висновки"акту); порушення підпункту "б"пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"та пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 вересня 2003 року № 451 (z0960-03) , яке полягало у тому, що КС "Лакі"не включенно в ф. № 1ДФ за ІІІ-VI квартали 2006 року відомості про громадян та суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб, які одержували доходи від проданих товарів та наданих послуг.

23 травня 2007 року Старокостянтинівська ОДПІ на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0012171700/0, яким згідно з підпунктом "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначила КС "Лакі"суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 4570,71 грн., у тому числі: 1523,57 грн. –основний платіж, 3047,14 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що КС "Лакі"при сплаті орендної плати не являлася податковим агентом щодо орендодавця, оскільки орендодавцем був суб’єкт підприємницької діяльності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним акту перевірки, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не є нормативним документом, який створює для особи юридичні наслідки.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач повинен був нараховувати та сплачувати податок з фізичних осіб по операціях зі сплати орендної плати, оскільки доходи суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 від оренди приміщення не є доходами від її підприємницької діяльності.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа –підприємець 15 листопада 1995 року.

Згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 28 грудня 2002 року суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 у 2004 –2006 роках була платником єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2005 року та 02 січня 2006 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та КС "Лакі"(орендар) були укладені договори суборенди нежитлового приміщення за № 1, відповідно до умов яких орендодавець зобов’язується передати орендарю в тимчасове платне користування частину приміщення загальною площею 38,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (ІІ поверх) (пункт 1.1 статті 1 договорів).

На виконання вимог вказаних договорів суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 виставляла позивачу рахунки на оплату орендних платежів (арк.. справи 92-108), одержувачем у яких був визначений підприємець ОСОБА_1.

Після набрання чинності Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Так, відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До спеціального законодавства, в даному випадку, належать спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) та загальна система оподаткування, чинна відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) .

Відповідно до частини 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

При системному аналізі норм законодавства, вбачається, що податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

В свою чергу, матеріали справи містять пояснення суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (арк. справи 64), в яких вона вказала, що орендні платежі, які їх перераховувала КС "Лакі", третя особа відображала у своїй книзі обліку доходів і витрат приватного підприємця.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов правомірного висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, оскільки норми законодавства не передбачають утримання юридичною особою податку з доходів, виплачуваних нею фізичним особам, зареєстрованим як суб'єкти підприємницької діяльності, у зв’язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції від 23 травня 2007 року № 0012171700/0 підлягає залишенню в силі.

Разом з цим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним акту перевірки Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції від 08 травня 2007 року № 1334/23-26515581 із закриттям провадження у справі в цій частині, з огляду на наступне.

Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно ж до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов’язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення.

Згідно абзацу 2 пункту 1.3 статті 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (z0925-05) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)

Отже, оскільки оспорюваний акт перевірки лише фіксує факт правопорушення та не має правового значення у розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про скасування цього акта не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду Хмельницької області від 20 липня 2007 року в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції від 23 травня 2007 року № 0012171700/0.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним акту перевірки Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції від 08 травня 2007 року № 1334/23-26515581 постанова Господарського суду Хмельницької області від 20 липня 2007 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Кредитної спілки "Лакі"та касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 липня 2007 року в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції від 23 травня 2007 року № 0012171700/0.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 липня 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним акту перевірки Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції від 08 травня 2007 року № 1334/23-26515581 скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.