Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року

у справі № 09/2527а

за позовом Малого приватного підприємства "Вегас"

до Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Мале приватне підприємство "Вегас"(далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області (далі –відповідач) про скасування рішення № 0000402302/0 від 02 квітня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 06 липня 2007 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року апеляційну скаргу МПП "Вегас"задоволено. Постанову Господарського суду Черкаської області від 06 липня 2007 року скасовано та прийнято нову, якою задоволено позовні вимоги. Скасовано рішення № 0000402302/0 від 02 квітня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь МПП "Вегас"судовий збір в розмірі 5,10 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року та залишення в силі постанови Господарського суду Черкаської області від 06 липня 2007 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в Черкаській області проведено перевірку залу гральних автоматів, що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складений акт № 017636 від 23 березня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000402302/0 від 02 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 000, 00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) у зв’язку з наданням послуги у сфері грального бізнесу на суму 200,00 грн. без проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та видачі відповідного розрахункового документа (чеку).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки, перевірка позивача здійснена з порушенням порядку її проведення, то акт перевірки, що був підставою для винесення оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, не може бути прийнятий як належний доказ порушення позивачем вимог Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) .

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв’язку з наступним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 509-XII (509-12) ) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Згідно з частинами 7, 8 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб’єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб’єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.

Отже, у разі ненадання працівниками податкового органу направлень та наказу на проведення перевірки суб’єкт господарювання має право не допустити таких осіб до її проведення. Разом з тим, недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб’єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, що виявлені в ході її проведення.

В свою чергу, позивачем не заперечується факт допущення посадових осіб ДПА в Черкаській області до проведення перевірки.

Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не спростовано факт надання послуги у сфері грального бізнесу на суму 200,00 грн. без проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та видачі відповідного розрахункового документа (чеку).

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року, а постанову Господарського суду Черкаської області від 06 липня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .