Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року

у справі № 2а-4899/08

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання недійсними рішень, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року, позов Приватного підприємця ОСОБА_5 (далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі –відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано недійсними рішення № 0000041700/0 від 11 січня 2008 року та № 0000051700/0 від 11 січня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2008 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позову повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24 березня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 4292/17-218/2414422495 від 28 грудня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000041700/0 від 11 січня 2008 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 75 340, 00 грн. та № 0000051700/0 від 11 січня 2008 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 240,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішення № 0000041700/0 від 11 січня 2008 року скасовано в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) у зв’язку з проведенням розрахункових операцій на загальну суму 15 000,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, а також пункту 1 статті 3 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 98/96-ВР (98/96-ВР) ) у зв’язку із здійсненням торговельної діяльності у квітні-вересні 2007 року без одержання відповідного торгового патенту.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснювалась поставка житнього борошна Відкритому акціонерному товариству "Конотопський хлібокомбінат"згідно договору № 1 від 12 січня 2007 року на загальну суму 15 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з частиною 12 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реалізацію житнього борошна позивачем проведено 10 квітня 2007 року, 03 травня 2007 року, 11 червня 2007 року, що підтверджується накладними на отримання товару № 101, № 167, № 255, а внесення ВАТ "Конотопський хлібокомбінат"готівки до каси за отримане борошно проведено 30 квітня 2007 року, 31 травня 2007 року, 29 червня 2007 року згідно прибуткових касових ордерів № 210, № 220, № 307.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, при реалізації позивачем житнього борошна розрахункові операції не здійснювались у місці отримання товару, у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Крім того, згідно частиною 1 статті 1 Закон № 98/96-ВР об’єктом правового регулювання згідно з цим Законом (98/96-ВР) є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 1 Закон № 98/96-ВР дія цього Закону (98/96-ВР) не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг суб’єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем сплачено ринковий збір за місце для торгівлі продукцією, що підтверджується копіями квитанцій про сплату ринкового збору за квітень-травень 2007 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .