Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньки

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року

у справі № 2а-7306/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004"

до Державної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004"(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області (далі –відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у м. Ровеньки Луганської області в частині винесення податкового повідомлення-рішення № 0000452342/0 від 13 вересня 2010 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000452342/0 від 13 вересня 2010 року. Повернуто позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та прийняти нове рішення –про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації ТОВ "Ровеньківська нафтобаза-2004"з податку на додану вартість за червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 587/230/32842161від 31 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452342/0 від 13 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2 451 178,80 грн. (2 042 649,00 грн. –основний платіж, 408 529,80 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що не мають юридичної сили та складені з порушенням норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Так, відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Лугсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Атланта", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Вертус", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тефія-СК"про постачання палива спрямовані на порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов’язань, приписів господарського та цивільного законодавства.

Зазначений висновок ДПІ у м. Ровеньки Луганської області зроблено на підставі автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за червень 2010 року без дослідження первинних документів ТОВ "Ровеньківська нафтобаза-2004".

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "ВКФ "Лугсервіс", ТОВ "ТД "Атланта", ТОВ "ТК "Вертус", ТОВ "Тефія-СК"надано належним чином оформлені договори поставки, залізничні накладні, видаткові накладні, сертифікати відповідності та акти приймання-передачі товару.

Вартість придбаних товарів та суму сплаченого в їх вартості податку на додану вартість відображено у належним чином оформлених податкових накладних, виданих на адресу позивача його контрагентами, а факт оплати товару підтверджено банківськими виписками.

Також, поставку нафтопродуктів у кількості, що зазначена в договорах, підтверджено квитанціями про приймання вантажу для відправки залізничним транспортом від ТОВ "ТД "Атланта", ТОВ "ТК "Вертус", ТОВ "Тефія-СК", відповідно до яких вантажоотримувачем є ТОВ "Ровеньківська нафтобаза-2004".

В свою чергу, придбані у контрагентів нафтопродукти реалізовано позивачем через мережу власних автозаправних станцій.

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відомості, що містяться в отриманих від ТОВ "ВКФ "Лугсервіс", ТОВ "ТД "Атланта", ТОВ "ТК "Вертус", ТОВ "Тефія-СК"податкових накладних, співпадають з даними податкового кредиту з податку на додану вартість, зазначеного у податкових накладних позивача за травень-червень 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньки залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .