К-23014/08-С Про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином - 12.07.2011 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Волноваської міської ради та Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2008 року по справі № 2-а-11755/08 (22-а-11254/08)

за позовом Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок"

до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6

третя особа Волноваська міська рада

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним право чином, -

Державна податкова інспекція у Волноваському районі Донецької області (далі –позивач, орган податкової служби) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок" (далі – відповідач-1, товариство) та суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 (далі –відповідач-2) третя особа Волноваська міська рада про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, а саме, стягнення з відповідача-1 на користь відповідача-2 суми орендної плати за квітень - вересень 2007 року в розмірі 5685,30 грн. та стягнення зазначеної суми з відповідача-2 на користь держави на підставі ст. 208 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2008 року по справі № 2-а-11755/08 (22-а-11254/08) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач та Волноваська міська рада подали касаційні скарги, в яких просять скасувати їх, оскільки вважають, що рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та просять ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між товариством (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) укладений договір оренди від 17.04.2007 року № 8, згідно якого орендодавець зобов'язаний передати орендарю у строкове платне володіння та користування торгівельні місця в розмірі 48 погонних метрів, розташованих за адресою:АДРЕСА_1, для розміщення власних контейнерів та здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з торгівлею.

На виконання умов договору орендарем сплачена орендодавцю орендна плата в розмірі 8198,66 грн., що підтверджено відповідними прибутковими касовими ордерами.

Органом податкової служби в період з 15.01.2008 року по 29.01.2008 року була здійснена виїзна планова перевірка відповідача-1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по обчисленню, повноті та своєчасності сплати місцевих, ресурсних та неоподаткованих платежів за період з 01.04.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складений акт від 09.02.2008 року та довідка від 30.01.2008 року.

Під час перевірки встановлені порушення товариством вимог ст. 2 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII "Про плату за землю"(далі Закон № 2535) та ст.ст. 125, 206 Земельного кодексу України, а саме, здійснення діяльності на земельній ділянці без оформлення прав на неї.

На думку органу податкової служби, оскільки у товариства відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, він є неналежним землекористувачем, тому при укладенні договору оренди він діяв з умислом, за відомо суперечним інтересам держави та суспільства.

Статтею 2 Закону № 2535 та ст. 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі. Розмір податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначають до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як встановлено судами, що товариство у періоді, який перевірявся, було платником єдиного податку та згідно п. 6 Указу Президента України № 746/99 від 28.06.1999 року (746/99) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не є платником земельного податку.

Отже, порушення з боку відповідача-1 законодавства України щодо сплати земельного податку відсутні.

Крім того, як зазначено в акті перевірки платник податку використовує у своїй діяльності земельну ділянку площею 17739,39 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 згідно рішення Волноваської міської ради від 18.05.1994 року "Про перереєстрацію державного акту".

Зазначене рішення скасоване рішенням Волноваської міської ради від 03.08.2006 року № Y/8-88 "Про відміну рішення Волноваської міської Ради народних депутатів від 18.05.1994 року "Про перереєстрацію державного акту".

Як свідчать матеріали справи, згідно рішення Волноваської міської ради від 15.09.1993 року орендному підприємству "Колгоспний ринок" на право постійного користування земельною ділянкою площею 17739,32 кв.м., яка знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, наданий Державний акт на право постійного користування землею II - ДН № 009343 (а.с. 54-56).

Рішенням Волноваської міської ради від 18.05.1994 року вищевказаний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 17739,32 кв.м. перереєстрований з Орендного підприємства "Колгоспний ринок" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок", про що у державному акті було здійснено запис.

Крім того, ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.10.2006 року у справі № 14/26 закрито провадження у справі за позовом Волноваської міської Ради до ТОВ "Ринок" про визнання недійсним рішення Волноваської міської ради від 18.05.1994 року, визнання недійсним державного акту II - ДН № 009343, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Також судами встановлено, що Волноваським районним судом Донецької області розглянутий позов прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області до Волноваської міської ради Донецької області, третя особа ТОВ "Ринок" про визнання недійсними змін, внесених до державного акту на право постійного користування землею II - ДН № 009343. Постановою у справі № 2-а-84/07 від 25.07.2007 року у задоволенні позовних вимог прокурора Донецької області відмовлено та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 22а-3063/07 від 05.10.2007 року закрите провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову.

За таких обставин суди дійшли висновку, що доводи позивача з приводу того, що товариство є неналежним користувачем земельної ділянки є необґрунтованими.

Відмовляючи у позові, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 01.01.2004 року, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Із змісту наведеної норми права випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Судами зазначено, що позивач не довів належними і допустимими доказами наявність умислу в діях сторін за угодою на яку він вказує як на нікчемну, укласти та виконати договір з метою суперечною інтересам держави та суспільства. Як не довів й відповідну мету такого правочину.

Отже, за таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки позивачем не доведено, що угода є нікчемною, то відповідно і підстави для звернення позивача з зазначеним позовом відсутні.

Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначені позиції скаржників є помилковими. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційні скарги Волноваської міської ради та Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2008 року по справі № 2-а-11755/08 (22-а-11254/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п’яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.