К/9991/336/11-С Про визнання дій протиправними, скасування карток відмови та стягнення надмірно сплачених коштів - 12.07.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами Харківської митниці та Головного управління державного казначейства України у м. Києві на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2010 року у справі №2-а-486/10/2070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УЛАН" до Харківської митниці, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування карток відмови, рішень та стягнення надмірно сплачених коштів, -

У січні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "АПК УЛАН" звернулося в суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, з позовом до Харківської обласної митниці, Головного управління державного казначейства України у м. Києві, в якому просило: визнати протиправними дії Харківської митниці щодо визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну за вантажно-митними деклараціями №800000014/9/437108 від 28.12.2009 р., №800000014/9/437126 від 29.12.2009 р.; визнати нечинними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних

Справа № К-991/336/11 Доповідач: Леонтович К.Г.

засобів через митний кордон України № 800000014/9/001106 від 28.12.2009 року та № 800000014/9/001111 від 29.12.2009 року Харківської митниці та визнати нечинними рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/004023/2 від 28.12.2009 року та № 800000017/2009/004047/2 від 29.12.2009 року Харківської митниці; стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачених митні платежів в розмірі 48794,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що митниця не погодившись із визначеною митною вартістю імпортованих товарів ТОВ "АПК УЛАН" за ціною зовнішньоекономічного контракту необґрунтовано винесла оскаржувані картки відмови та рішення про визначення митної вартості товарів за другим методом, оскільки позивачем були надані необхідні документи для проведення митного оформлення товару: цукру-піску бурякового за митною вартістю, визначеною контрактом з білоруським постачальником, при цьому відповідач, приймаючи рішення про митну вартість товару не витребовував у позивача документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2010 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними дії Харківської митниці щодо визначення митної вартості товарів за вантажно-митними деклараціями №800000014/9/437108 від 28.12.2009 р., №800000014/9/437126 від 29.12.2009 р.; визнати нечинними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000014/9/001106 від 28.12.2009 року та № 800000014/9/001111 від 29.12.2009 року та визнані нечинними рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/004023/2 від 28.12.2009 року та № 800000017/2009/004047/2 від 29.12.2009 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "АПК Улан" 39 643,73 грн. - надмірно сплачених митних платежів.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Харківська обласна митниця та Головне управління державного казначейства України у м. Києві звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту з метою митного оформлення поставленого товару: цукру-піску бурякового позивач подав митному органу вантажно-митні декларації №800000014/9/437108 від 28.12.2009 р., №800000014/9/437126 від 29.12.2009 р. з визначенням митної вартості товару за ціною контракту за ціною 0,61 долар США за 1 кг..

На підтвердження митної вартості товару позивачем були надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт з білоруським постачальником відкритим акціонерним товариством "Скідельський цукровий комбінат" № 1211/СЗ/У від 12.11.2009 року; додаток № 1 до контракту від 12.11.2009 року; рахунки-фактура, посвідчення про якість товару. Харківською митницею за результатами поданих матеріалів були прийняті рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/004023/2 від 28.12.2009 року та № 800000017/2009/004047/2 від 29.12.2009 року із застосуванням другого методу за ціною 0,64 долар США за 1 кг., а також видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000014/9/001106 від 28.12.2009 року та № 800000014/9/001111 від 29.12.2009 року.

При цьому відповідачем не витребовуалися у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а відповідач визначаючи митну вартість товару керувався базою даних електронних копій вантажних митних декларацій єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, застосувавши ціну щодо ідентичних товарів за грудень місяць при проведенні позивачем передоплати у листопаді 2009 р. за умовами контракту. Обставини справи сторонами не заперечуються.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги послалися на ті обставини, що відвантаження товару за умовами контракту проводилося на умовах 100% передоплати товару, оплата товару була здійснена у листопаді 2009 р., а при розрахунку митної вартості товарів застосовувалася інформація про митну вартість товарів БД ЕК ВМД ЄАІС ДМ за грудень 2009 р., яка не може застосовуватися, крім того, відповідачем порушений порядок декларування митної вартості товару та за наявності сумнівів у заявленій митній вартості товару ним не були затребувані додаткові документи щодо її підтвердження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо порушення митницею законодавчих норм при винесенні спірних карток відмови та рішень про визначення митної вартості товару виходячи з наступного.

Відповідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов’язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Тобто, відповідач у справі –суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб’єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Колегія суддів вважає, що приймаючи спірні картки відмови та рішення про визначення митної вартості товару, Харківська митниця діяла в межах повноважень але не у спосіб, визначений чинним законодавством, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов’язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (1766-2006-п) , встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (1766-2006-п) затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості –сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України (92-15) та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 5 Порядку (1766-2006-п) встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.

Згідно п. 7 Порядку (1766-2006-п) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Разом з тим, при митному оформленні товару у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару. У митного органу були підстави для витребування додаткових документів щодо підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки. за доводами відповідача, заявлена декларантом митна вартість товару була значно нижчою в порівнянні із інформацією, яка знаходилася у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов’язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов’язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766 (1766-2006-п) , для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Аналізуючи наведені законодавчі норми, положення постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (339-2008-п) та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура витребування додаткових документів з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості. Відповідач в порушення вимог наведених законодавчих норм та Порядку №1766 (1766-2006-п) , за наявності сумнівів заявленої декларантом митної вартості товару, не зобов’язав ТОВ "АПК УЛАН", надати додаткові документи, не довів до відома позивача про наявність сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості товару, не надав можливості останньому надати додаткові документи щодо заявленої митної вартості товару або узгодити її вартість. Визначення митної вартості товару лише на підставі даних ЄАІС ДМСУ, який не відповідає періоду 100;% передоплати товару, не допустимий та суперечить вимогам ст.266 МК України і Порядку №1766 (1766-2006-п) .

Враховуючи наведене митниця, при ухваленні оскаржуваних карток відмови та рішень про визначення митної вартості товару, діяла з порушенням визначеної процедури, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновків про протиправність дій митниці та нечинність рішень і карток відмови.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.