Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Конюшка К.В., Сіроша М.В., Харченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Судацького міського центру зайнятості на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 червня 2008 року у справі за позовом прокурора м. Судака в інтересах Судацького міського центру зайнятості до Державного підприємства радгосп-завод "Морське" про стягнення заборгованості по внесках, -

У березні 2005 року прокурор м. Судака в інтересах Судацького міського центру зайнятості звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства радгосп-завод "Морське" про стягнення заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття, а саме 106 076,71 грн.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

В останнє, постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 червня 2008 року, прокурору відмовлено у задоволенні позову.

Судові рішення вмотивовані тим, що у 2001-2003 роках збір на обов'язкове соціальне страхування існував на законодавчому рівні та сплачувався платниками шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського податку, а Державне підприємство радгосп-завод "Морське" протягом 2001-2003 років сплачувало фіксований сільськогосподарський податок в рахунок податків та зборів, у тому числі, збору на обов'язкове соціальне страхування.

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, Судацький міський центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою на них, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство радгосп-завод "Морське" зареєстровано виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим 13.04.2001 року як юридична особа та перебуває на обліку у якості платника фіксованого сільськогосподарського податку.

З матеріалів справи вбачається, що Судацьким міським центром зайнятості було проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування Державним підприємством радгосп-завод "Морське" страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України, за результатами якої складено акти № 7-а та 7-б від 18 лютого 2003 року, в яких зазначено про наявність заборгованості ДП радгосп-завод "Морське" за 2001-2003 роки по сплаті страхових внесків.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податок на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору на обов'язкове соціальне страхування; збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору до Державного інноваційного фонду; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Статтею 6 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок"передбачений порядок зарахування фіксованого сільськогосподарського податку до бюджетів і державних цільових фондів, згідно з яким платники перераховують у визначений строк кошти на окремий рахунок відділень Державного казначейства України у районах за місцем розташування земельної ділянки. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми фіксованого сільськогосподарського податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 30 відсотків, на обов'язкове державне пенсійне страхування –68 відсотків, на обов'язкове соціальне страхування - 2 відсотки.

Статтею 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"встановлено, що законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, стаття 1 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також державних та інших джерел, передбачених законом.

Стаття 4 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування містить перелік видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, серед яких: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовлені народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

До 01.01.2001 року діяв Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (402/97-ВР) та Закон України "Про ставку збору на обов'язкове соціальне страхування" (135-14) . Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (402/97-ВР) визначав порядок справляння та використання збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Тобто, збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття був складовою частиною збору на обов'язкове соціальне страхування, про що прямо було вказано у Законі.

Дію Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (402/97-ВР) було зупинено для сільськогосподарського товаровиробника - платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) .

Після набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) втратили силу такі закони: Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) ; Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) ; Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (402/97-ВР) ; Закон України "Про ставку збору на обов'язкове соціальне страхування" (135-14) .

Однак, при цьому, збір на обов'язкове соціальне страхування не було анульовано. Такий збір залишився без змін у переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), наведеному у статті 14 Закону України "Про систему оподаткування"та був виключений з такого переліку лише на підставі Закону України № 429-ІХ від 16.01.2003 року (429-15) .

При цьому, зміни в Законі України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) в частині виключення збору на обов'язкове соціальне страхування мали місце лише 23.12.2004 року на підставі Закону України "Про внесення змін в деякі закони України відносно оподаткування сільськогосподарських підприємств"№ 2287 (2287-15) .

На підставі викладеного, суди дійшли правильного висновку про те, що у 2001-2003 роках збір на обов'язкове соціальне страхування існував на законодавчому рівні та сплачувався платниками шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського податку, а Державне підприємство радгосп-завод "Морське" протягом 2001-2003 років сплачувало фіксований сільськогосподарський податок в рахунок податків та зборів, у тому числі, збору на обов'язкове соціальне страхування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Судацького міського центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.