Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі –Слов’янська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008

у справі № 2-а-3733/07 (22-а-5140/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройремсервіс"(далі –Товариство)

до Слов’янської ОДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Слов’янської ОДПІ від 01.08.2007 № 0002372341/0/2930 та № 0002362341/0/2929. У прийнятті вказаних рішень попередні судові інстанції виходили з факту використання платником спірних будівельних матеріалів у власній господарській діяльності, що обґрунтовує правильність формування Товариством валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання операцій з поставки підрядних робіт.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Слов’янська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що за наслідками дослідження поданих платником під час проведення перевірки первинних документів було виявлено списання Товариством товарно-матеріальних цінностей у сумі 96595,67, які не були використані у господарській діяльності позивача, а також відображення у складі валових витрат вартості підрядних робіт, які не пов’язані з діяльністю позивача, що призвело до заниження відповідних сум податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Слов’янської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що Слов’янською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.12.2004 по 31.03.2007, оформлену актом від 19.07.2007 № 4939/23-3-33244436. В ході цієї перевірки було виявлено, зокрема:

факт списання позивачем у листопаді 2006 року будівельних матеріалів на суму 109 825,11 грн., з яких матеріали на суму 96595,67 грн. не були використані у діяльності Товариства;

включення до валових витрат вартість матеріалів, використаних при виконанні підрядних робіт по об’єктам закритого акціонерного товариства "Донгорбанк", без наявності підтверджуючих первинних документів;

віднесення до валових витрат позивача витрат, пов’язаних з виконанням робіт субпідрядником - приватним підприємством "Артпол"по обладнанню підлоги із комерційного лінолеуму в ТЦ "Метро Кеш енд Кері", а також до податкового кредиту –суми ПДВ у складі вартості цих робіт.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Слов’янською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 01.08.2007 № 0002372341/0/2930, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 81408,30 грн. (у тому числі 54791 грн. за основним платежем та 26617,30 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 01.08.2007 № 0002362341/0/2929 про донарахування Товариству податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 36418,50 грн. (у тому числі 24279 грн. за основним платежем та 12139,50 грн. за штрафними санкціями).

В основу висновку про обґрунтованість списання позивачем матеріалів на суму 96595,67 грн. внаслідок їх використання у виробничій діяльності підприємства судами покладено факт їх списання за витратними накладними.

Водночас частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 названого Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов’язань, власному капіталі платника.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж така операція не відбулася, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, передбачених чинним законодавством.

Оскільки складанням такого первинного документа, як витратна накладна, опосередкується господарська операція, пов’язана з рухом товарно-матеріальних цінностей, то в даному разі первинному дослідженню підлягає саме зміст операції, на виконання якої були складені витратні накладні (на підставі яких, за висновком суду, позивачем було обґрунтовано списано спірні товарно-матеріальні цінності).

Втім у розгляді цієї справи суди обмежилися виключно посиланням на наявність у позивача витратних накладних та актів списання без дослідження обставин, з якими пов’язано складення названих документів, що свідчить про передчасність висновків попередніх інстанцій щодо правильності відображення позивачем списання цих матеріалів у податковому обліку підприємства.

Водночас слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про те, що вартість виконаних субпідрядниками позивача робіт (до складу яких увійшла і вартість використаних цими субпідрядниками матеріалів) обґрунтовано була включена до валових витрат позивача.

Адже відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на наведені приписи Закону (168/97-ВР) суди, встановивши факт залучення позивачем до виконання підрядних робіт за договорами будівельного підряду субпідрядників –товариство з обмеженою відповідальністю "Славтехнопроект"та приватне підприємство "Артпол"- правомірно кваліфікували витрати позивача на оплату таких робіт як валові витрати підприємства, які були понесені позивачем на виконання своїх зобов’язань за договорами підряду, та обґрунтовано визнали правильним формування Товариством валових витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Водночас оскільки судами не було розмежовано оспорювані суми податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, донараховані податковим органом, за кожним окремим епізодом, що, в свою чергу, виключає можливість виокремити незаконні донарахування від правомірних, ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 у справі № 2-а-3733/07 (22-а-5140/08) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.