Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду міста Києва від 03.08.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008

у справі № 11/310-А (22-а-4773/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рмед"(далі –ТОВ "Рмед")

до ДПІ

про визнання рішень нечинними.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –не з’явились,

відповідача –Борисова І.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду міста Києва від 03.08.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18.10.2006 № 0000722302/0, від 20.11.2006 № 0000722302/1, від 26.01.2007 №0000722302/2 та від 16.04.2007 № 0000722302/3. У прийнятті вказаних судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивачем було обґрунтовано включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, складених товариством з обмеженою відповідальністю "Анкор Трейдінг-Плюс"(далі –ТОВ "Анкор Трейдінг-Плюс") за наслідками здійснення операцій з поставки цим контрагентом товарів, робіт та послуг позивачеві, тоді як подальше скасування державної реєстрації цього постачальника та анулювання його податкового статусу не позбавляє правового значення первинні документи (зокрема, податкові накладні), складені ним до такого анулювання.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з огляду на фіктивний характер діяльності ТОВ "Анкор Трейдінг-Плюс"та скасування в судовому порядку його реєстрації як платника ПДВ з моменту внесення до реєстру платників ПДВ складені цим товариством податкові накладні не можуть бути підставою податкового обліку ТОВ "Рмед"та, відповідно, підтверджувати його право на податковий кредит.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Рмед"з питань правових відносин з ТОВ "Анкор Трейдінг-Плюс"за період з 01.01.2004 по 20.06.2005, оформлену актом від 12.10.2006 № 2658-5813/23-0204/31922057. За наслідками цієї перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2006 № 0000722302/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 30 747,37 грн. (у тому числі 20498,25 грн. за основним платежем та 10249,12 грн. за штрафними санкціями). В основу прийняття названого акта індивідуальної дії ДПІ покладено факт безпідставного включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними ТОВ "Анкор Трейдінг-Плюс"за наслідками виконання операцій з поставки позивачеві товарів, робіт та послуг. Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на факті скасування реєстрації названого постачальника (у тому числі і як платника ПДВ) за рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.09.2005 у справі № 2-3492/2005 з мотивів проведення такої реєстрації на підставну особу без дійсного наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з установлених судами обставин справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товарів, робіт та послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Доводи ДПІ про те, що ТОВ "Рмед"не підтвердило своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів та анулювання реєстрації платника ПДВ його контрагента (постачальника товарів, робіт та послуг), обґрунтовано не були взяті до уваги попередніми інстанціями, оскільки на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ТОВ "Анкор Трейдінг-Плюс"було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Усі ж операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення його юридичної особи, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу факту подальшого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Водночас доказів обізнаності позивача про факт припинення або недобросовісний характер діяльності ТОВ "Анкор Трейдінг-Плюс"(зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності) скаржником не подано.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов’язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов’язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені судами фактичні дані зі спору слід погодитися з висновками судів про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Постанову господарського суду міста Києва від 03.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 у справі № 11/310-А (22-а-4773/08) залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.