Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Київського районного суду м. Донецька від 07 листопада 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі –ГУ МВС) України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду (далі –ГУ ПФ) України в Донецькій області про перерахунок пенсії,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що він, підполковник запасу, звільнений з органів внутрішніх справ 10 січня 1999 року за хворобою і йому з урахуванням вислуги 28 років 01 місяць 07 днів призначена пенсія у розмірі 74% від загального грошового забезпечення. Проте, з 01 квітня 2000 року у зв’язку з передачею його пенсійної справи у Пенсійний відділ УФРЕ ГУ МВС України в Донецькій області розмір пенсії зменшено до 71% грошового забезпечення. Вважав такий перерахунок пенсії незаконним і просив зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок пенсії з 01 квітня 2000 року у розмірі 74% місячного грошового забезпечення; виплатити заборгованість по недорахованій пенсії з 01 квітня 2000 року в сумі 2756, 90 грн.; зобов’язати відповідачів виплачувати з 01 травня 2007 року пенсію в розмірі 1604, 76 грн.; встановити, що його вислуга років на момент звільнення становить 28 років 01 місяць 07 днів; стягнути з ГУ ПФ України в Донецькій області 2000 грн. відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати..

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 07 листопада 2007 року поновлено строк звернення до суду, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії ГУМВС України в Донецькій області, ГУ ПФУ в Донецькій області; зобов’язано УМВС України в Донецькій області надати ГУ ПФУ в Донецькій області розрахунок вислуги років ОСОБА_1., де вказати, що його вислуга складає 28 років 01 місяць 07 днів та розрахунок пенсії з урахуванням вказаної вислуги років; зобов’язати ГУ МВС України в Донецькій області доплатити ОСОБА_1. пенсію за період з 01.04.2000 року по 1.05.2007 року; зобов’язано ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_1. з 01.04.2000 року по 31.05.2007 року недоотриману ним пенсію; встановлено ОСОБА_1. вислугу років як військовослужбовцю –28 років 01 місяць 07 днів. В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року постанова Київського районного суду м. Донецька від 07 листопада 2007 року скасована, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

В касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне встановлення судами обставин справи. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив періоди знаходження його пенсійної справи у Пенсійному відділі ГУ МВС України у Донецькій області та в ГУ ПФУ у Донецькій області, внаслідок чого не визначив окремо розмірів доплат на недоотриману від них пенсію. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно обчислив його вислугу, а саме: із порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) .

Представники сторін у судове засідання не прибули (про дату, час та місце касаційного розгляду були повідомлені належним чином), що не перешкоджає судовому розгляду справи відповідно до частини четвертої статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з ліквідацією Національної Гвардії України та передачею пенсійної справи позивача в Пенсійний відділ УФРЕ ГУ МВС в Донецькій області, розмір пенсії ОСОБА_1. незаконно із порушенням положень постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) зменшено до 71%.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду без поважних причин. Крім того, апеляційний суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) не має зворотної сили і не поширюється на правовідносини, які мали місце до набрання законної сили.

Проте з такими висновками судів погодитись неможливо.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини 2240 Національної гвардії України від 10 січня 1999 року № 5 звільнений з дійсної військової служби в запас Збройних Сил України по ст. 65 п. "в"(за станом здоров’я) Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил України з 10 січня 1999 року із зазначенням загальної вислуги років –28 років 01 місяць 06 днів.

До 01 квітня 2000 року пенсія позивачу нараховувалась і виплачувалась відповідним структурним підрозділом Національної гвардії України.

З 01 квітня 2000 року у зв’язку з ліквідацією Національної гвардії України пенсійна справа позивача передана в пенсійний відділ УФРЕ ГУ МВС України в Донецькій області, а розмір його пенсії складав 71% грошового забезпечення.

Судами встановлено, що позивач виконував службові обов’язки по охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах в Нагірно-Карабахській автономній області Азербайджану з 9 жовтня по 18 листопада та з 8 по 29 травня 1990 року. При обчисленні пенсії в розмірі 71% загального грошового забезпечення Пенсійний відділ УФРЕ УМВС України в Донецькій області виходив із розрахунку вислуги - 27 років 10 місяців 05 днів, мотивуючи тим, що вказаний час служби при надзвичайних обставинах, пов’язаних з масовими анти-суспільними виявами, враховується на пільгових умовах один місяць за півтора (а не один місяць за два), як це встановлено постановою Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1990 року № 1290 (v1290400-90) "Про вислугу років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і вихідної допомоги цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім’ям"(п.п "г"п.2).

За твердженням позивача відсоткова виплата його пенсії при призначенні у січні 1999 року складала 74% від загального грошового забезпечення, виходячи із вислуги 28 років 01 місяць 06 днів. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості (рішення пенсійного підрозділу Національної гвардії України) про призначення позивачу пенсії у вказаному розмірі.

Разом з тим, в матеріалах справи на а.с. 4,5,6,7 містяться два розрахунки вислуги років позивача для призначення пенсії, датовані 4 січня 1999 року, в яких вислуга років позивача обчислена по різному: в одному - 28 років 01 місяць 07 днів, в другому –27 років 10 місяців 05 днів.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій на зазначені обставини уваги не звернули та не дали їм належної оцінки. Відсутній у судових рішеннях також аналіз положень чинного законодавства щодо підстав та умов проведення перерахунку пенсії позивача з 01 квітня 2000 року.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що перерахунок пенсії пенсійним відділом УФРЕ ГУ МВС України здійснено у зв’язку із передачею його пенсійної справи.

Підстави для перерахунку пенсій визначені у частині 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII. Так, відповідно до вказаної норми Закону (2262-12) усі призначені за цим Законом (2262-12) пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.

Як вбачається з розрахункового листа на а.с. 16 перерахунок пенсії позивача у 2000 році здійснено на підставі Указу Президента України від 16 травня 2000 року № 685 "Про впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців" (685/2000) , відповідно до якого, починаючи з 1 квітня 2000 року, проведено поетапне підвищення посадових окладів військовослужбовців.

З наведеного слідує, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено фактичні підстави для перерахунку пенсії позивача та доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) (далі –постанова №393) особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: зокрема дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (абз. 9 п.1).

П.П. "б"п. 3 цієї постанови (393-92-п) встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах один місяць служби за два –строк служби у з'єднаннях, частинах і підрозділах, що беруть участь у підтриманні режиму надзвичайного стану.

Враховуючи, що пенсія позивачу призначена у січні 1999 року, суд першої інстанції правильно вважав, що положення постанови № 393 (393-92-п) поширюються на спірні правовідносини та вислуга строку служби позивача підлягає обчисленню із врахуванням її положень.

Задовольняючи позов та зобов’язуючи ГУ МВС України в Донецькій області доплатити позивачеві пенсію за період з 01 квітня 2000 по 31 травня 2007 року, суд першої інстанції не врахував положення постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" (1522-2006-п) щодо покладення обов’язку забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, а також передачу їх до 01 січня 2007 року органам Пенсійного фонду України і виплату пенсій до визначеного строку на МВС України.

Крім наведеного слід зазначити, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла на той час). При цьому апеляційним судом не враховано положення ч.2 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", відповідно до яких перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частин 4, 5 статті 227 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Донецька від 07 листопада 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.