Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Алушта, до якої приєднався прокурор Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2008 року

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2009 року

у справі №2-29/16374-2007А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава"(надалі –ЗАТ "Санаторій "Слава")

до Державної податкової інспекції в м.Алушта, Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (надалі –ДПІ в м.Алушта в АРК, УДКУ в АРК )

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Ербек"(надалі –ТОВ "Ербек")

за участю прокурора Автономної Республіки Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У листопаді 2007 року ЗАТ "Санаторій "Слава"звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушта від 31.10.2007 року №0008112301/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року у розмірі 502859,00 грн.

Останньою заявою від 09.09.2008 року позивач змінив предмет позову та просить суд: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті від 31.10.2007 року №0008112301/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року у розмірі 502859,00 грн.; відшкодувати з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Санаторій "Слава"суму податку на додану вартість, що була надмірно сплачена у травні 2007 року в сумі 508301,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, суперечать положенням Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті від 31.10.2007 року №0008112301/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року у розмірі 502859,00 грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Санаторій "Слава"суму податку на додану вартість, що була надмірно сплачена у розмірі 508301,00 грн. та заявлена до відшкодування у травні 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Санаторій "Славаї"витрати по сплаті судового збору 1703,40 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 5000,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган в супереч ч.2 ст. 72 КАС України не довів суду правомірність прийняття спірного податково-повідомлення рішення, а наявні в матеріалах справи докази, свідчать про дотримання позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2009 року постанова суду першої інстанції змінена, а саме, пункт другий резолютивної частини викладено у такій редакції: "Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АРК від 31.10.2007 року №0008112301/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року у сумі 502859,00грн.". В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Змінюючи постанову суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції керувалась тим, що позивач просить визнати податкове повідомлення-рішення нечинним, але обраний позивачем засіб захисту прав не відповідає суті їх порушення, оскільки акти індивідуальної дії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути визнані судом протиправними та скасовані, а недійсними відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) можуть бути правочини.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ в м.Алушта в АРК, до якої приєднався прокурор Автономної Республіки Крим, звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що працівником ДПІ в м.Алушта в АРК була здійсненна виїзна позапланова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ЗАТ "Санаторій "Слава"за травень 2007 року, за результатами якої складено акт №96/23/02650854 від 18.07.2007 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0008112301/2 від 31.10.2007 року, яким позивачу зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування на 508301,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, під час якої податковим органом було встановлено, що будівельно-монтажні роботи, які мали б бути виконані товариством з обмеженою відповідальністю "Ербек", протягом податкового періоду, що перевірявся, виконані не були. В податкових накладних, виписаних ТОВ "Ербек"у квітні за №30 від 11.04.2007 року, №35 від 17.04.2007 року, №39 від 27.04.2007 року вказано номенклатуру –Роботи (БМР: реконструкція Санаторія "Слава", корпус 9, 10). Однак вказані послуги в сумі 2499999,99грн. в переліку номенклатури податкових накладних не відповідають дійсним фактам, оскільки фактично ця сума разом з ПДВ в розмірі 500000,01грн. відповідає передоплаті, а не будівельно-монтажним роботам.

Крім того, в квітні 2007 року відсутні документи, що підтверджують факт виконання вказаних робіт.

Матеріали справи також свідчать, що до перевірки ЗАТ "Санаторій "Слава"надав акт прийомки виконаних підрядних робіт ТОВ "Агропромспецбуд"за квітень 2007 року про виконані роботи з прокладки водопроводу на загальну суму 117595,20грн., в т. ч. ПДВ 19599,20грн., податкову накладну №32 від 12.04.2007 року на загальну суму 49810,40грн., у т.ч. ПДВ –8301,73грн. (платіжне доручення №482 від 23.05.2007 року –аванс за прокладку водопроводу).

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Згідно з п.п."а"7.7.2 п.7.7 ст.7 даного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Тобто, здійснення робіт (послуг) є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що сплачена позивачем сума в якості передоплати та авансу за виконані роботи не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому отримання бюджетного відшкодування, без документів, які б свідчили про факт безпосереднього виконання (здійснення) спірних робіт.

Зі змісту ч.1 ст. 11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, прийняте відповідачем 31.10.2007 року податкове повідомлення-рішення №0008112301/2 від 31.10.2007 року, яким позивачу зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування на 508301,00грн.є цілком обґрунтованим та законним.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Алушта, до якої приєднався прокурор Автономної Республіки Крим –задовольнити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2009 року - скасувати.

В задоволені позову Закритому акціонерному товариству "Санаторій "Слава"до Державної податкової інспекції в м.Алушта, Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Ербек"за участю прокурора Автономної Республіки Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0008112301/2 від 31.10.2007 року –відмовити.

постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.