Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Гордійчук М.П. (суддя - доповідач)

суддів: Гончар Л.Я., Конюшка КВ., Сіроша М.В., Харченка В.В.

секретар судового засідання Сухина А.М.

за участю представника відповідача –Поліщук Ю.В.

представника 3-ї особи – Волік Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами заступника прокурора Автономної Республіки Крим, Міністерства охорони здоров‘я України на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року у справі за позовом прокурора в м. Ялта в інтересах Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим до Сімеїзької селищної ради Автономної Республіки Крим, треті особи Державне підприємство "Спеціалізований санаторій "Юність", Товариство з обмеженою відповідальністю "Коралл Лімітед", Міністерство охорони здоров‘я України про визнання недійсним рішення, –

У червні 2010 року позивач –прокурор в м. Ялта в інтересах Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим звернувся до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сімеїзької селищної ради Автономної Республіки Крим про визнання недійсним рішення Сімеїзької селищної ради Автономної Республіки Крим № 15 від 16.04.2010 року, яким Державному підприємству "Спеціалізований санаторій "Юність"Міністерства охорони здоров’я України надано дозвіл на розробку технічної документації з припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 1,8 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Советська, 39, а також надано ТОВ "Коралл Лімітед"дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 1,8 га за вказаною адресою.

Позов вмотивовано тим, що відповідач вийшов за межі наданих йому діючим законодавством повноважень при вилученні землі, яка належала на праві постійного користування Державному підприємству, порушивши при цьому положення Земельного кодексу України (2768-14) , а саме, ст. 84 Земельного кодексу України.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року прокурору відмовлено у задоволенні позову.

Рішення судів вмотивовані тим, що рішення № 15 від 16 квітня 2010 року прийнято Сімеїзською селищною Радою у відповідності з нормами Земельного кодексу України (2768-14) , а тому підстави для його скасування відсутні .

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, заступник прокурора Автономної Республіки Крим, Міністерство охорони здоров‘я України звернулися з касаційними скаргами про їх скасування та просять прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено і це також вбачається з матеріалів справи, що Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність"Міністерства охорони здоров’я України є правонаступником санаторію імені В.І.Леніна Міністерства охорони здоров’я України та здійснює постійне землекористування на підставі Державного акту від 18 лютого 1997 року ІІ КМ за № 001983.

Рішенням Сімеїзської селищної Ради від 16 квітня 2010 року № 15 "Про розгляд звернення ТОВ "Коралл Лімітед"та санаторія "Юність", селищна рада, розглянувши звернення санаторію "Юність"про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою (державний акт ІІ-КМ № 001983 від 18 лютого 1997 року) площею 1,800 га, лист Міністерства охорони здоров’я України від 30 грудня 2009 року № 09 28/1411 про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки санаторію "Юність", лист ТОВ "Коралл Лімітед"про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 1,800 га для обслуговування нерухомого майна, керуючись статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 116, 120, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, вирішила Державному підприємству "Спеціалізований санаторій "Юність" розробити технічну документацію по припиненню права користування часткою земельної ділянки площею 1,800 га за адресою смт. Сімеїз, вул. Советська, 39 та надати дозвіл на складення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки ТОВ "Коралл Лімітед" орієнтовною площею 1,800 га для обслуговування будівель та споруд за адресою м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Советська, 39-а без зміни цільового призначення.

Як встановлено судами, санаторій "Юність", як користувач земельної ділянки, добровільно відмовився від права постійного користування та просив припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані нерухомі об’єкти, що належать ТОВ "Коралл Лімітед", та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування, на користь ТОВ "Коралл Лімітед"орієнтованою площею 1,8 га.

Крім того, факт добровільної відмови Державним закладом "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" від права постійного користування земельною ділянкою площею 1,8 га та погодження цієї відмови Міністерством охорони здоров’я України сторонами не заперечується та матеріалами справи не спростовується.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Згідно до положень пунктів "а", "б", "в" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) в редакції, що діяла на час прийняття відповідачем спірного рішення № 15 від 16 квітня 2010 року, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Оскільки Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність"Міністерства охорони здоров’я України не є державним підприємством, а відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України за № 140-0 від 22 травня 2009 року, санаторій є неприбутковим державним санаторно-курортним закладом.

Відповідно до частини 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство –самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом (436-15) та іншими законами.

Статтею 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, визначені види підприємств, а саме: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності). Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" Міністерства охорони здоров’я України не є а ні унітарним, а ні корпоративним підприємством, а є закладом, у зв’язку з чим немає правових підстав для застосування положень пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) .

Відмовляючи у задоволенні позову, судами першої інстанції та апеляційної інстанцій, вірно також встановлено, що рішенням Верховної Ради АР Крим від 20 лютого 2002 року № 2277-2/02 (rb2277002-02) визначено межі селища Сімеїз загальною площею 306,6404 га та рішенням Верховної Ради АР Крим від 22 грудня 2004 року № 1166-4/04 (rb1166002-04) визначено межі населених пунктів Сімеїзської селищної Ради, а отже судами правильно зроблено висновок про наявність повноважень у відповідача щодо розпорядження землею, яка знаходиться у межах селища Сімеїз.

Пунктом "а"частини 1 статті 141 Земельного кодексу України передбачена одна із підстав припинення права користування земельною ділянкою - добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до листа від 30 грудня 2009 року 09-28/1411 Міністерства охорони здоров’я України останнє повідомило відповідача, що на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні санаторію "Юність", знаходиться нерухоме майно, яке є власністю ТОВ "Коралл Лімітед", та надало згоду на припинення санаторієм "Юність"права постійного користування частиною земельної ділянки, на якій розміщені об’єкти нерухомого майна ТОВ "Коралл Лімітед"та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування згідно діючого законодавства, на користь ТОВ "Коралл Лімітед".

Цим листом Міністерство охорони здоров’я України вказало головному лікарю санаторію "Юність"направити до Сімеїзської селищної Ради листа щодо добровільної відмови від права користування відповідною частиною земельної ділянки.

На підставі чого, Санаторій, як землекористувач, добровільно відмовився від права постійного користування та просив відповідача у справі припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані нерухомі об’єкти, що належать ТОВ "Коралл Лімітед"та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування орієнтованою площею 1,8 га, на користь ТОВ "Коралл Лімітед".

З вищевказаного, суди зробили вірний висновок, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду, що спірне рішення від 16 квітня 2010 року № 15 прийнято Сімеїзською селищною Радою у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги заступника прокурора Автономної Республіки Крим, Міністерства охорони здоров‘я України –залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.