Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 07.05.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2008

у справі № 11/242/07-АП

за позовом Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.НІК", 2. Приватного підприємства "Брокс"

про визнання угоди недійсною, -

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.05.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2008, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.09.2003 між ТОВ "Т.Нік"та ПП "Брокс" укладено договір купівлі-продажу, загальною вартістю 559000 грн., строком дії до 31.08.2004.

На виконання договору ПП "Брокс"в жовтні 2003 року –травні 2004 року поставило ТОВ "Т.Нік"обумовлений договором товар (побутову техніку), що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Судами правильно не прийнято доводи позивача, що вищезазначена угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, з тих підстав, що ТОВ "Т.Нік"не проведено оплати зазначеного товару, оскільки невиконання чи неналежне виконання угоди (в тому числі не проведення оплати отриманого товару) не має правовим наслідком –визнання угоди недійсною. Будь-яких інших, необхідних для визнання угоди недійсною обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною, податковим органо не наведено.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що на момент звернення до суду з даним позовом та ухвалення судових рішень у справі, ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) р.), стаття 49 якого встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не діяв. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не містить санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК України (в редакції 1963 р.).

За змістом ч.2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи. Господарський кодекс України (436-15) , що набрав чинності з 1 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК України (в редакції 1963 р.). Однак відповідно до пункту 5 розділу ІХ Прикінцевих положень останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовується в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі статті 49 ЦК України (в редакції 1963 р.), не можуть бути предметом позову після 1 січня 2004 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 07.05.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2008 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.