Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної Республіки Крим

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 р.

у справі № 2-27/7057-2006А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс"звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Луганської області від 21.12.2007 р. (суддя –Н.В.Воронцова) у справі № 15/300н-ад, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта від 14.05.2005 р. № 0000132301/2/1249 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 17.951,19 грн., від 24.01.2005 р. № 0000132301/0/201 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 18.047,03 грн., а також від 24.01.2005 р. № 0000142301/0/200 про нарахування адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 1.802,00 грн.; визнано протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта від 14.05.2005 р. № 0000122301/2 та від 24.01.2005 р. № 0000122301/0/202 у частині донарахування податку на прибуток у розмірі 4.480,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс"судовий збір у розмірі 1,70 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс"зайво сплачену суму судового збору у розмірі 81,60 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –В.М.Плут, судді: Ю.М.Гоголь, Н.П.Горошко), зазначену постанову скасовано, позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної Республіки Крим від 14.05.2005 р. № 0000122301/2 у частині донарахування податку на прибуток у сумі 4.450,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 4.050,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної Республіки Крим від 14.05.2005 р. № 0000132301/2/1249 в частині нарахування пені у сумі 14.524,29 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс"судовий збір у розмірі 1,70 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс"зайво сплачену суму судового збору у розмірі 81,60 грн.

Часткове задоволення позову судом апеляційної інстанції мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень лише у відповідних частинах.

Не погоджуючись із прийнятим апеляційною інстанцією рішенням, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позову та відмовити в позові у повному обсязі.

Також касаційну скаргу було подано позивачем, в якій він просить змінити постанову суду апеляційної інстанції та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

У період з 22.12.2004 р. по 24.01.2005 р. посадовими особами відповідача було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства позивачем за період з 28.10.2002 р. по 01.07.2004 р.

За результатам перевірки податковим органом було складено акт № 8/23-2-8/32063339 від 24.01.2005 р.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення -рішення: № 0000132301/0/201 від 24.01.2005 р. про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 27.760,00 грн. (в т.ч. 6.175,00 грн. - основного платежу, 21.585,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000122301/0/202 від 24.01.2005 р. про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 18.047,03 грн.; № 0000142301/0/200 від 24.01.2005 р. про визначення штрафних санкцій у сумі 1.802,00 грн.

Вказані рішення були оскаржені платником податків в адміністративному порядку до ДПІ в м. Алушта, на підставі статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

За результатам розгляду скарги відповідачем було винесено рішення вих. №1088/10/23 від 04.03.2005 р. відповідно до якої у задоволенні скарги було відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з повторною скаргою вих. №19/к від 14.03.2005 р. до ДПА в АР Крим.

ДПА в АР Крим рішенням № 902/10/25-007 від 05.05.2005 р. скасувала податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта № 0000122301/0/202 в частині застосування штрафних санкцій по податку на прибуток у сумі 15.165,00 грн.; донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 345,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта № 0000132301/0/201 в сумі 95,84 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000142301/0/200 на суму 1.802,00 грн.; скасовано рішення ДПІ у м. Алушта № 1088/10/23 від 04.03.2005 р., прийняте за результатами розгляду первинної скарги позивача, у вказаних частинах.

З урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДПА в АР Крим податковим органом були прийняти нові податкові повідомлення-рішення від 14.05.2005 р.: 1) податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000132301/2/1249 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 17.951,19 грн.; 2) податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000122301/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12.940,00 грн. (6.520,00 грн. - основній платіж та 6.420,00 грн. - штрафні санкції).

Повторна скарга позивача була залишена без розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційних скаргах, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує на те, що сума у розмірі 151.500,00 грн., яка внесена для збільшення статутного фонду, є безповоротною фінансовою допомогою і включена до складу валового доходу позивача, оскільки внесення змін до реєстраційної картки відбулося не у 2 кварталі 2003 року.

На підтвердження цієї позиції податковий орган посилається на п. 24 Положення "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності"(чинний на спірний період, що перевірявся), яким передбачено, якщо до установчих документів вносяться зміни (доповнення), які не потребують перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний подати до органу державної реєстрації по два оригінали та по одній копії документів, завірених в установленому порядку, в яких наведено зазначені зміни (доповнення), та внести їх до своєї реєстраційної картки.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції про безпідставність вказаного твердження, оскільки відповідно до протоколу загального збору учасників позивача № 6 від 05.05.2003 зміни до статуту позивача зареєстровано Управління з економіки Алуштинського міськвиконкому.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в бухгалтерському обліку позивача внесення грошових коштів у сумі 135.000,00 грн. до статутного фонду відображено в травні 2003 року.

Отже, платник податків не змінював цільове призначення вказаної суми.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства", товариство з обмеженою відповідальністю є власником майна, переданого йому засновниками (учасниками) у власність.

Згідно пп. 1.28.2 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"", пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонд) юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

У платника податку па прибуток суми грошових коштів, які надходять у вигляді прямих інвестицій до корпоративних прав, емітовані таким платником податків, не включаються до складу валового доходу відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, такі грошові кошти не є безоплатно отриманими, а є платою інвестора за корпоративні права.

Відповідно до п. п. 1.22.1 п. 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод. Надання безповоротної фінансової допомога не потребує внесенню змін до статних документів і не дає права на управління підприємством.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що операція по поповненню статутного фонду на суму 135.000,00 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою, а є господарською операцією по внесенню грошових коштів в обмін на корпоративні права і не є валовим доходом.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 4050,00 грн. є неправомірним.

Що ж стосується решти вимог, то слід зазначити, що податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 р. № 0000132301/2/1249 в частині 145.24,29 грн. підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційною інстанцією відповідачем допущено помилку та разом на суму 31.331,65 грн. (26.359,00 грн. + 4972,65 грн.) нарахована пеня за 65 днів. Помилковість такої формули нарахування підтверджується рішенням податкового органу про результати розгляду повторної скарги, а сума 4.972,65 грн. - це сума, яка склалася у зв'язку з наступним.

Послуги відпочинку, надані в серпні 2003 року на загальну суму 47.326,45 грн. по строку сплати 05.11.2003 р. оплачені нерезидентом своєчасно 10.10.2003 р. у сумі 42.353,80 грн., несвоєчасно –4.972,65 грн.

Послуги по супроводженню дітей, що надавалися в період з червня по серпень 2003 року на загальну суму 26.359,00 грн. зі строком сплати 29.11.2003 р., оплачені нерезидентом несвоєчасно 09.01.2004 р. в сумі 3.358,31 грн.

Відповідач розраховує пеню з загальної суми наданих послуг (з суми 26.359,00 грн.), тоді як несвоєчасно надійшла сума лише у розмірі 3.358,31 грн.

Також апеляційною інстанцією встановлено, що станом на 05.11.2003 р. - (граничний строк оплати послуг, наданих в серпні 2003 року), прострочена заборгованість склала 8.330,96 грн., яка була погашена 09.01.2004 р. Вказане підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи № 64/06, відповідно до якої: висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки № 8/23-2-3/32063339 від 24.01.2005 р. частково не відповідають первинним документам бухгалтерської і податкової звітності позивача. Встановлено також, що суму 8.331,65 грн. судовими експертами помилково було включено суму 0,69 грн. Сума пені на дану суму боргу повинна бути розрахована з періоду прострочки - 173 дня, а не 65 днів.

Податковим органом не наведені первинні документи, на підставі яких він дійшов висновку про те, що несвоєчасно надійшли суми саме у розмірі 4.972,65 грн. та 26.359,00 грн.

Судова експертиза підтвердила правомірність нарахування контролюючим органом пені лише в сумі 1.624,67 грн. (8331,65 х 0,3 % х 65 днів), проте, ця сума є неправильно, оскільки підлягає виключенню сума 0,69 грн.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно статті 17 Наказу Президента України "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі" (41/98) , установлено, що розрахунки у валюті України за експортно-імпортними операціями здійснюються резидентами України в порядку, передбаченому для розрахунків у іноземній валюті Законом України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000132301/2/1249 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності є також неправомірним у сумі: 14.524,29 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржуване судове рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної Республіки Крим, Товариства з обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс"- залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 р. у справі № 2-27/7057-2006А - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.