К-4218/08-С Про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку - 05.07.2011 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, третя особа –управління державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних громадян,

У березні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, третя особа –управління державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних громадян.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2007 позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково. Стягнуто з Державної судової адміністрації України і зобов’язано Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_4 в розмірі 10505,15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України було залишено без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2007 –без змін.

У касаційній скарзі Державна судова адміністрація України не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивачу під час його роботи суддею Центрального районного суду м. Сімферополя, протягом 2004-2007 років з нарахованої заробітної плати утримано податок з доходів фізичних осіб.

Так задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції посилалися на статтю 130 Конституції України, статтю 11 Закону України "Про статус суддів", яким визначено гарантії незалежності суддів, згідно яких держава забезпечує фінансування на належні умови для функціонування судів і діяльності суддів та рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 1-27/2004 згідно якого норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна з таких підстав.

Питання матеріального забезпечення суддів врегульовані статтею 44 Закону України "Про статус суддів"від 15.12.1995 № 2862-ХІІ. Зазначена норма не містить положень про звільнення суддів від сплати прибуткового податку. Проте, таке право було запроваджено Указом Президента України від 10.07.2004 № 584, в абзаці четвертому статті 1 якого встановлено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи. Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 № 889-ІV (889-15) для суддів не передбачено звільнення від сплати прибуткового податку. З введенням в дію цього Закону абзац 4 статті 1 Указу Президента України від 10.07.2004 № 584 втратив чинність (перелік указів Президента України, що втрачають чинність з 01.01.2004, затверджений Указом Президента України від 25.12.2003 № 1497 (1497/2003) ).

Водночас, Кабінетом Міністрів України ухвалено розпорядження "Про деякі питання оплати праці суддів"від 20.01.2004 № 22-р (22-2004-р) , абзацами 1, 2 пункту 1 якого дозволено головам судів загальної юрисдикції здійснювати компенсаційні виплати суддям у розмірі 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць, після сплати податку на доходи фізичних осіб, буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2003 року. При цьому, компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку судді, пов’язаної із справлянням податку на доходи фізичних осіб, а відповідно до пункту 2 вищезазначеного розпорядження (22-2004-р) така виплата здійснюється у межах видатків на оплату праці, передбачених у Держаному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не містять відомостей про те, що вживалися будь-які заходи щодо нарахування компенсаційних виплат ОСОБА_4, що є порушенням норм процесуального права, щодо обґрунтованості судового рішення.

Крім того, суди не врахували і не надали належної правової оцінки тому факту, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р (22-2004-р) , яке діяло лише протягом 2004 року, передбачено здійснення компенсаційних виплат у межах видатків на оплату праці, передбачених у Держаному бюджеті на 2004 рік на утримання органів судової влади, та не встановили наявності відповідних видатків у Державному бюджеті України на 2004 рік.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, третя особа –управління державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних громадян скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, третя особа – управління державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних громадян направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.