К-241/09-С Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 05.07.2011 Прийняття

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2008 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промламінат"(далі –позивач) до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі –відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 28 травня 2008 року та № 0000282301/0 від 28 травня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Компанія "Промламінат"3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року апеляційну скаргу ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задоволено, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2008 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року та залишення в силі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2008 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Компанія "Промламінат"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 439/23-25569563 від 16 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 28 травня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 143 550,30 грн. (111 655,00 грн. –основний платіж, 31 895,30 грн. –штрафні (фінансові) санкції), та № 0000282301/0 від 28 травня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 26 512,50 грн. (17 675,00 грн. –основний платіж, 8 837,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), оскільки, ТОВ "Компанія "Промламінат"не доведено зв’язок витрат, пов’язаних з наданням послуг з перевірки фінансової звітності позивача, з його основною діяльністю.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та Закритим акціонерним товариством "КПМГ "Аудит"укладено договори № 145-3А/2005 від 23 березня 2006 року та № 151-8А/2006 від 25 грудня 2006 року про надання послуг з проведення перевірки фінансової звітності ТОВ "Компанія "Промламінат", підготовленої відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Предметом зазначених договорів були послуги, пов’язані з підготовкою фінансової звітності позивача відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності за 2005 рік та 2006 рік відповідно, а також проведення перевірки фінансової звітності позивача з метою надання звіту про те, чи фінансова звітність достовірно представлена у всіх суттєвих аспектах згідно Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Вартість послуг на загальну суму 446 620,00 грн., наданих ЗАТ "КПМГ Аудит", включена позивачем до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість по вказаним операціям –до складу податкового кредиту.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зв’язок витрат, пов’язаних з наданням послуг з проведення перевірки фінансової звітності ТОВ "Компанія "Промламінат", з його господарською діяльністю не встановлено.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв’язку з наступним.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов’язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою той факт, що відповідач не звертався до відповідної установи з метою отримання експертного висновку для підтвердження правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що надання ЗАТ "КПМГ Аудит"позивачу послуг з проведення перевірки фінансової звітності, підготовленої відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності, пов’язане з власною господарською діяльністю ТОВ "Компанія "Промламінат", оскільки, результати цих послуг, як встановлено Івано-Франківським окружним адміністративним судом, використовувалися позивачем для співпраці з компанією DECOR ENGINEERING LIMITED"з метою можливого залучення інвестицій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промламінат" задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .