К-32778/10-С Про скасування податкового повідомлення - 05.07.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі № 2а-762/10/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія" до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення, -

У січні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Синергія" звернулося в суд з позовом до Київської регіональної митниці, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення форми "Р" від 22 серпня 2008 року № 63 на загальну суму 1403078,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при митному оформленні товару позивач виконав всі дії, передбачені чинним законодавством України, що було підтверджено і працівниками відповідача, які виконали всі процедури, передбачені чинним законодавством, закінчивши митне оформлення товарів, зауваження щодо визначення правильності митної вартості товару у відповідача були відсутні, а спірні суми, в тому числі роялті, не відносяться до митної вартості спірного товару.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року скасована постанова окружного адміністративного суду м.

Справа № К-32778/10 Доповідач: Леонтович К.Г.

Києва від 10 грудня 2009 року та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням апеляційного суду Київська регіональна митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, ТОВ "Сінергія", відповідно до умов укладених контрактів, здійснювало поставку фільмокопій від суб’єкта підприємництва з Російської Федерації ЗАТ "Вест" та сплату винагороди за користування ліцензійними правами на його користь.

Між ЗАТ "Вест" (Правоволоділець, Російська Федерація) і ТОВ "Сінергія" (Користувач, Україна) були укладені наступні Генеральні угоди: Генеральна Угода № 02W/С від 25 листопада 2002 року, Генеральна Угода № 06 W/С від 10 січня 2006 року, Генеральна угода № 07W/С від 20 липня 2006 року.

Згідно вказаних Генеральних угод одна сторона (правоволоділець –ЗАТ "Вест") зобов'язується надати другій стороні (користувачеві –ТОВ "Сінергія") право демонстрації (публічного показу) відповідно до його вимог комплексом належних цій стороні прав з метою надання певного виду послуг, а саме: демонстрації (публічного показу) фільмів протягом відповідного строку в загальнодоступних кінотеатрах зі стягуванням плати з глядачів за перегляд фільмів.

Відповідно до вказаних договорів ТОВ "Вест" передало позивачу виключне право демонстрації (публічного показу) творів на кіноплівці формату 35 мм протягом відповідного строку в загальнодоступних кінотеатрах, що знаходяться на території України, зі стягненням плати за перегляд Фільму.

Зі змісту Генеральних угод випливає, що всі інші права використання кожного з фільмів залишилися у розпорядженні правоволодільця, який має право використовувати їх на власний розсуд. Передача прав на конкретний фільм на території України протягом конкретного строку для демонстрації повинна бути погоджена правоволодільцем (ЗАТ "Вест") з користувачем (ТОВ "Сінергія").

Виконуючи передбачені Генеральними угодами умови позивач імпортував, розповсюджував фільмокопії шляхом демонстрації фільмів у кінотеатрах на території України протягом конкретно визначеного строку, стягував плату з глядачів за перегляд фільмів, а за результатами розрахунків складав щомісячні двосторонні акти виконаних робіт до Генеральних угод, проводив оплату погодженої суми винагороди ( після отримання коштів за показ фільмів) на користь правоволодільця ЗАТ "Вест" за використання об’єктів авторського права. По певній кількості фільмів було здійснене субтитрування.

Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій з 25 квітня 2008 року по 12 червня 2008 року посадовими особами Київської регіональної митниці була проведена перевірка дотримання ТОВ "Сінергія" законодавства України з питань митної справи за період з 8 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року.

За результатами проведеної перевірки складений Акт № 9/8/100000000/31241685 від 12 червня 2008 року, яким встановлене порушення ТОВ "Сінергія" вимог чинного законодавства України з питань митної справи та визначена загальна сума заниження митної вартості товарів, а саме: не включені у митну вартість сплачені роялті, сплата яких проводилася після митного оформлення за Генеральними угодами; оплата субтитрів, всього на загальну суму 4898163,44 грн.; загальна сума заниження податкового зобов’язання по сплаті ПДВ на суму 979632,69 грн.

Не погоджуючись викладеними у зазначеному Акті висновками, 25 червня 2008 року ТОВ "Сінергія" були подані зауваження і заперечення до акту № 9/8/100000000/31241685.

Відповідачем 16 липня 2008 року прийняте Доповнення № 1 до Акту №9/8/100000000/31241685 від 12 червня 2008 року.

На підставі Акту перевірки №9/8/100000000/31241685 від 12 червня 2008 року та згідно з підпунктом "б" пп. 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 267 Митного кодексу України, пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" Київською регіональною митницею винесене податкове повідомлення форми "Р" від 22 серпня 2008 року № 63, яким ТОВ "Сінергія" визначена сума податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій за сплатою податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у розмірі 1403078,12 грн. (у тому числі 935385,41 грн. –за основним платежем, 467692,71 грн. –за штрафними санкціями).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Сінергія" порушило пункт 3 частини 2 статті 267 Митного кодексу України, оскільки винагорода (роялті), що нараховувалася та сплачувалася на користь ЗАТ "Вест" за використання об'єктів авторського права - аудіовізуальних творів: - відноситься безпосередньо до імпортованого позивачем товару –аудіовізуальних фільмокопій; - передбачена між продавцем ЗАТ "Вест" і покупцем товару ТОВ "Сінергія" (пунктом 7 генерального договору № 02W/С від 25 листопада 2002 року в розмірі 90%; пунктом 7 генерального договору № 06 W/С від 10 січня 2006 року в розмірі 84%; пунктом 6 генерального договору №07W/С від 20 липня 2006 року в розмірі 76% від отриманого доходу покупця, зменшена на величину документально підтверджених витрат покупця); - була сплачена безпосередньо продавцю товару, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, перевіреними під час проведення перевірки; - покупець товару ТОВ "Сінергія" сплачувало належну продавцю товару винагороду, як умову продажу імпортованих товарів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що платежі, які отримав позивач за укладеними цим підприємством ліцензійними договорами, повністю відповідають поняттю "роялті", визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а отже, відповідно до підпункту 2.7. п. 3. 2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності прийнятого відповідачем податкового повідомлення про донарахування податку на додану вартість з підстав не включення позивачем при оформленні митного товару –фільмокопій в митну вартість сплачені суми винагород –роялті та субтитрування.

Судами встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ТОВ "Сінергія" відповідно до умов укладених контрактів, здійснювало поставку фільмокопій від суб’єкта підприємництва з Російської Федерації ЗАТ "Вест" та сплату винагороди за користування ліцензійними правами на його користь.

Відповідно до Генеральних угод № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року, № 07W/С від 20 липня 2006 року позивач отримав право на демонстрацію фільмів з отриманням винагороди у відповідному відсотку від отриманого доходу їх демонстрації. Сторони вищевказаних Генеральних договорів домовилися також про наступне: - якщо законодавством України передбачені будь-які виплати, винагорода за використання об'єктів авторського і суміжних прав, то користувач гарантує, що він самостійно за рахунок власних коштів зробить такі виплати або такі виплати будуть здійснені демонстраторами Фільмів (п. 3.4 Генеральних договорів); - користувач зробить все необхідне, щоб забезпечити максимальний дохід від демонстрації (публічного показу) кожного з фільмів (п.5.1.); - за права, що отримані по цим Генеральним договорам, Користувач по кожному з Фільмів зобов'язується виплатити Правоволодільцю винагороду від отриманого доходу Користувача, що буде зменшене на величину документально підтверджених витрат Користувача (п. 6.1.); - у випадку несвоєчасної або неповної виплати винагороди, що належить правоволодільцю, користувач зобов'язаний виплатити правоволодільцю пеню в розмірі 0,1% від суми, що належала до виплати, за кожний день прострочки платежу до дня фактичної оплати.

На виконання умов Генеральних угод № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року, № 07W/С від 20 липня 2006 року, ЗАТ "Вест" уклало з ТОВ "Синергія" договори проявлених позитивних кіноплівок, шириною 35 мм, з записами кінофільмів, позивач здійснював поставку та розповсюджував фільмокопії шляхом демонстрації фільмів у кінотеатрах на території України протягом конкретно визначеного строку, стягував плату з глядачів за перегляд фільмів, а за результатами розрахунків складав щомісячні двосторонні акти виконаних робіт до Генеральних договорів, проводив оплату погодженої суми винагороди-роялті.

В даних правовідносинах майнові права на кінофільми перейшли до ТОВ "Сінергія" за Генеральними угодами № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року, № 07W/С від 20 липня 2006 року, а фільмокопії аудіовізуальних творів поставлялися на підставі окремих договорів зі сплатою їх вартості в користування

Виходячи з наведеного ТОВ "Сінергія" отримало права на об’єкт авторського права на кінофільми, а саме, право на їх демонстрацію за Генеральними угодами, за якими передбачена сплата роялті і право користування на фільмокопії згідно договорів поставок, якими не передбачалося сплата роялті.

Платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом, в тому числі на кінематографічні фільми, є роялті (статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

В ліцензійних угодах № СРМ-LТ-07-035 від 15 жовтня 2007 року; № СРМ-LТ-07-039 від 6 листопада 2007 року; № СРМ-LТ-07-040 від 6 листопада 2007 року; СРМ-LТ-07-041 від 19 листопада 2007 року сторони домовилися про виплату винагороди за майнові права ( права демонстрації фільмів), які були передані правоволодільцем дистриб'ютору, дистриб'ютор зобов'язується виплачувати правоволодільцю суми роялті. Вказані роялті не були умовою поставок фільмокопій та їх ввезення на митну територію України.

Згідно ст. 267 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема згідно частини 2 пункту 3 вказаної статті, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Сторони за Генеральними угодами, яким передбачалися виплати роялті (платежі), не були пов’язані із договорами поставок фільмокопій, в тому числі і їх субтитрування. Виходячи з наведеного Генеральні угоди та договори поставок фільмокопій не пов’язані між собою, судами встановлено, що у договорах поставок фільмокопій, субтитрування відсутні зобов’язання щодо сплати роялті, тому у митну вартість поставлених фільмокопій позивач обґрунтовано не включав роялті і субтитрування, які не стосуються спірних товарів та не передбачені договорами.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції помилково зазначив, що позивач зобов’язаний донараховувати та сплачувати податок на додану вартість понад виплачений згідно з розрахунками у поданій вантажно-митній декларації, у випадку, якщо на момент декларування сума роялті не відома та витрати на субтитрування.

З урахуванням наведеного оскаржуване податкове повідомлення прийняте митницею в порушення наведених законодавчих норм, яке підлягає скасуванню, тому суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.