К/9991/6665/11-С Про визнання нечинними податкових повідомлень - 05.07.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Укрклімат" на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі № 2а-9668/10/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрклімат" до Київської регіональної митниці про визнання не чинними податкових повідомлень, -

У червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрклімат" звернулося в суд з позовом до Київської регіональної митниці, в якому просило: визнати нечинним податкове повідомлення рішення № 92 від 19.05.2010 р. про донарахування податкового зобов’язання за платежем –мито на товари що ввозяться на територію України, з урахуванням штрафних санкцій в загальній сумі 61819,70 грн.; визнати нечинним податкове повідомлення рішення № 93 від 19.05.2010 р. про донарахування податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України, з урахуванням штрафних санкцій в загальній сумі 82158,43 грн.; визнати нечинним рішення по узгодженню податкових зобов’язань за податковими повідомленням рішенням № 93 від 19.05.2010 р. та за повідомленням рішенням № 92 від 19.05.2010 р. згідно з листом №35\7.1-10\5257 від 03.06.2010 р.

Справа № К/9991/6665/11 Доповідач: Леонтович К.Г.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при митному оформленні товару позивач виконав всі дії, передбачені чинним законодавством України, що було підтверджено і працівниками відповідача, які виконали всі процедури, передбачені чинним законодавством, закінчивши митне оформлення товарів як це передбачено ч. 2 ст. 78 Митного кодексу України, зауваження щодо визначення правильності коду митного товару у відповідача були відсутні.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "Укрклімат" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, посадовими особами Київської регіональної митниці у відповідності до наказу Київської регіональної митниці від 09.04.2010 р. №346 в період з 13.04.2010 р. по 26.04.2010 р. проведена камеральна перевірка TOB "Укрклімат" з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару "Установки для кондиціонування повітря".

В ході перевірки встановлено, що підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність з імпорту товарів. У тому числі, позивач ввозив товари "Установки для кондиціонування повітря" до складу яких входять зовнішні блоки моделей: RXYQI2P7W1B, CMSQ200A7W1B, ERQ250A7W1B, ERQ200A7W1B, RKYQ16P8Y1B, EWLP020KAW1N, RXQI2P7W1B, RXQ18P7W1BA, RXQ8P7W1B, RXQ10P7W1B, RWEYQ10PY1R, RXYQ10P7W1B, VATYP450AMY1, RXQ16P7W1BA, EWWP028KAW1, RZQ200C7Y1B, RXYQ8P7W1BR1, ERQ200A7W1B, що працюють в режимах "холод-тепло" та "холод".

В ході камеральної перевірки був встановлений факт відсутності у підприємства обґрунтованого підходу до визначення коду установок під час декларування товарів. Так, установка для кондиціонування повітря із зовнішнім блоком типу RXQI2P7W1B в грудні 2009 року підприємством була задекларована за ВМД №100000008/9/188476 за кодом УКТЗЕД 8415828090 (ставка мита-5%), а вже в січні 2010 року ця ж сама установка була задекларована підприємством за ВМД №100000019/10/639803 за кодом УКТЗЕД 8415819090 (ставка мита - 2%).

Внаслідок камеральної перевірки були встановлені, як вважає відповідач, методологічні помилки щодо неправильності визначення коду товару у поданих ТОВ "Укрклімат" податкових деклараціях (вантажних митних деклараціях) №100000008/9/186146 від 02.12.09, №100000008/9/187375 від 16.12.09, №100000008/9/187872 від 23.12.09, №100000008/9/188476 від 29.12.09, №100000019/10/639509 від 20.01.10, №100000019/10/639803 від 28.01.10, №100000019/10/640048 від 28.01.10, №100000019/10/640674 від 05.02.10, №100000019/10/645118 від 02.04.10. І №100000019/10/645277 від 06.04.10, які призвели до заниження суми його податкового зобов’язання.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 26.04.2010 р. № к/12/10/100000000/323 85798.

На підставі Акту перевірки винесені податкові повідомлення форми "Р" від 19.05.2010 р. № 92, № 93, загальна сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до Держбюджету та визначена у податкових повідомленнях складає - 143978,13 грн., у тому числі штрафні санкції - 6 856,11 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що митний орган має право приймати податкові зобов’язання з ПДВ на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) після проведення митного оформлення товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи позивачем оскаржується законність прийнятих митним органом податкових повідомлень форми "Р" щодо донарахування податкових зобов’язань, в тому числі і податку на додану вартість, після проведення митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг, прийнятих на підставі пп."в" п.4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-111 "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними і цільовими фондами" та згідно з підпунктом 17.1.4 статті 17 цього Закону.

Статтею 40 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України – це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов’язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації та також необхідних для здійснення митного контролю і оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до наказу Держмитслужби України № 314 "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" від 20.04.2005р. (z0439-05) працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.

Згідно обставин справи при здійсненні митного оформлення вищенаведених ВМД позивачем були виконані вимоги, передбачені наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 (z0439-05) р.. В свою чергу, працівниками митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття спірних ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа "Під митним контролем" та здійснений митний контроль, який включає в себе згідно п.21 "перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства".

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні. Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених позивачем ВМД, в тому числі і правильність коду товару та наявністю пільг звільнення від ПДВ, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки у відповідній графі. ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі відповідача. Посадова особа відповідача здійснила перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначив у кожній ВМД відповідним штампом "сплачено" та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) митниця не скористалася.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту б) пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган. При цьому, платники податку які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні і пересиланні) товарів на митну територію України.

Підпунктом 5.2.5 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III, передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів зазначає, що оспорюванні податкові повідомлення, прийняті митницею з посиланням на результати перевірки та підпункт "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону 2181-III, згідно з цим підпунктом контролюючий орган, зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків. Відповідно п.п.4.2.1.2 п. 4.2 ст. 4 наведеного Закону, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов’язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. За змістом п.п.2.3.1.п.2.3ст.3 № 2181-III органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі –органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно ст. 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів) у вільний обіг, тому в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов’язань у зв’язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, дія якого не поширюється на митні органи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що приймаючи наведені в акті перевірки вантажні митні декларації та пропускаючи відповідний товар на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, а тому відповідно до статті 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII "Про Єдиний митний тариф", пунктів 10.1 та 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митний орган не мав правових підстав та повноважень для прийняття податкового повідомлення про нарахування податкових зобов’язань за платежем податку на додану вартість.

З урахуванням наведеного оскаржувані податкові повідомлення прийняті митницею в порушення наведених законодавчих норм та наданих повноважень, які підлягають скасуванню.

Разом з тим, позовні вимоги щодо визнання нечинним рішення по узгодженню податкових зобов’язань за податковими повідомленням рішенням № 93 від 19.05.2010 р. та за повідомленням рішенням № 92 від 19.05.2010 р. у вигляді листа №35\7.1-10\5257 від 03.06.2010 р. задоволенню не підлягають.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскаржений позивачем лист №35\7.1-10\5257 від 03.06.2010 р. не є рішенням органу суб’єкта владних повноважень та не породжує щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Укрклімат" будь-яких прав чи обов’язків.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо скасування рішення у вигляді листа №35\7.1-10\5257 від 03.06.2010 р. по узгодженню податкових зобов’язань за податковими повідомленням рішенням № 93 від 19.05.2010 р. та за повідомленням рішенням № 92 від 19.05.2010 р..

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення, позов в частині визнання нечинними та скасування податкових повідомлень форми "Р" № 92 від 19.05.2010 року та № 93 від 19.05.2010 року підлягає задоволенню із їх скасуванням, в решті позовних вимог необхідно відмовити як в необґрунтованих.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрклімат" задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року скасувати.

Прийняти по справі нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрклімат" до Київської регіональної митниці в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення Київської регіональної митниці № 92 від 19.05.2010 р. та податкового повідомлення рішення Київської регіональної митниці № 93 від 19.05.2010 р. задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення рішення Київської регіональної митниці № 92 від 19.05.2010 р. та податкове повідомлення рішення Київської регіональної митниці № 93 від 19.05.2010 р.