Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

секретаря –Нагорного М.В.,

за участю представників: Генеральної прокуратури України Красножон О.М., Міністерства економіки України – Запорожця С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-4283/09/2670 за позовом заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, треті особи: Волинська обласна державна адміністрація, Львівська обласна державна адміністрація, Рівненська обласна державна адміністрація, Хмельницька обласна державна адміністрація, Міністерство агропромислової політики України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України про зобов’язання внести зміни до розпорядження, -

У квітні 2009 року заступник Генерального прокурора України звернувся в суд з позовом до Кабінету Міністрів України про зобов’язання внести зміни до розпорядження від 28.07.2008 № 1010-р (1010-2008-р) "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків унаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській

Справа № К-9991/2969/11 Доповідач: Леонтович К.Г.

та Хмельницькій областях" шляхом його доповнення положенням, яке буде передбачати виділення коштів суб’єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб’єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, на умовах повернення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" Генеральним прокурором України 26.02.2009 р. принесений протест до Кабінету Міністрів України з вимогою про внесення змін до вказаного розпорядження. Листом від 26.02.2009, який надійшов до Генеральної прокуратури України 15.04.2009, перший віце-прем’єр-міністр України повідомив про відхилення протесту, що стало підставою для звернення з позовом до суду. Заступник Генерального прокурора України вважає, що спірне розпорядження не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому позивач посилається на ст. 24 Бюджетного кодексу України, згідно якої порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Уряду від 29.03.2002 № 415 (1415-2002-п) затверджений Порядок використання коштів резервного фонду бюджету. Пунктом 11 Порядку передбачено, що кошти резервного фонду бюджету суб’єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб’єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення. У зв’язку з чим позивач вважає необхідним зобов’язати відповідача внести відповідні зміни до спірного розпорядження.

Ухвалою суду від 29.09.2009 р. до участі у справі залучені треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: Волинська обласна державна адміністрація, Львівська обласна державна адміністрація, Рівненська обласна державна адміністрація, Хмельницька обласна державна адміністрація, Міністерство агропромислової політики України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2008 № 1010-р (1010-2008-р) "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків унаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях" Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій облдержадміністраціям виділені кошти за рахунок резервного фонду державного бюджету в загальній кількості 58,5 млн. грн., з розподілом відповідних сум, для проведення часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні-липні 2008 р.. Позивач вважає, що у вказане розпорядження необхідно внести зміни та доповнити положенням, що при передбаченні виділення коштів суб’єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб’єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, на умовах повернення на підставі п.11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог послалися на ті обставини, що відповідно ст. 24 Бюджетного кодексу України порядок використання коштів з резервного фонду державного бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. У зв’язку з тим, що Кабінет Міністрів України уповноважений встановлювати порядок використання коштів з резервного фонду, то він також має визначати механізм їх надання та використання на інших умовах у кожній іншій ситуації, ніж це встановлено Порядком, оскільки зазначений фонд власне і призначений для здійснення непередбачених виплат.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи оскаржується відповідність розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2008 № 1010-р (1010-2008-р) , яким відповідачем для ліквідації наслідків стихії з резервного фонду виділені кошти Волинській Львівській, Рівненській, Хмельницькій обласним державним адміністраціям для проведення часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні - липні 2008 р., Порядку використання коштів резервного фонду державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 415 (415-2002-п) .

Відповідно ст. 20 Закону України від 16.05.2008, № 279-VI "Про Кабінет Міністрів України", діючого на час спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями, зокрема, забезпечення здійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймає рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; створює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання. За вказаною нормою відповідач має повноваження щодо прийняття відповідних заходів по ліквідації наслідків стихійного лиха.

Згідно ст. 24 Бюджетного кодексу України резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування, які щомісячно звітують відповідно перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною радою про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету. Відповідно ст.19 даного Кодексу Верховна Рада України здійснює контроль за використанням коштів резервного фонду державного бюджету. Виходячи з наведених законодавчих норм Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями розпорядження коштами резервного фонду із визначенням порядку використання.

Згідно п.11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою КМ України 29.03.2002, № 415 (415-2002-п) , кошти з резервного фонду бюджету виділяються на безповоротній основі або на умовах повернення, про що зазначається у рішенні про виділення коштів з резервного фонду бюджету. За наведеною нормою відповідач приймає рішенню про виділення коштів на безповоротній основі або на умовах повернення.

Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження щодо ліквідації наслідків стихії діяв у межах наданих повноважень.

Частина 2 вказаного пункту Порядку (415-2002-п) передбачає, що кошти із резервного фонду бюджету суб’єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем вказаним розпорядженням кошти з резервного фонду виділялися не суб'єктам господарської діяльності, а обласним державним адміністраціям, які відповідно до ст.118 Конституції, діючої на час спірних правовідносин, відносяться до органів виконавчої влади, тому вказана норма, на яку посилається позивач не може бути застосована до спірного розпорядження відповідача.

В иходячи з наведеного суди попередніх інстанцій прийшли до вірних висновків, що відповідач не порушив вимог законодавства при прийнятті спірного розпорядження та відсутності підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.