Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді –Васильченко Н.В.

суддів : Калашнікової О.В., Черпіцької Л.Т., Леонтович К.Г., Цуркана М.І.

при секретарі Стасюк Р.О.

за участю представника позивача –ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської районної державної адміністрації, за участю Васильківського міжрайонного прокурора про зобов’язання вчинити дії, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Васильківської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною відмови у задоволенні заяви щодо зміни використання земельних ділянок та зобов’язання прийняти рішення про зміну цільового призначення (функціонального використання) земельних ділянок.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2008 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Васильківської районної державної адміністрації Київської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо зміни використання земельних ділянок та зобов’язано Васильківську районну державну адміністрацію Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 по суті та прийняти рішення про зміну цільового призначення (функціонального використання) земельних ділянок, які належать йому на праві власності і які знаходяться на території Гвоздівської сільської ради Васильківського р-ну поза межами населеного пункту, цільове призначення яких визначено "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" на "ведення особистого селянського господарства".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Васильківської районної державної адміністрації Київської області змінити функціональне використання земельних ділянок, які належать позивачу на праві власності суперечить вимогам земельного законодавства, зокрема приписам ст.20 ЗК України та Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11.04.2002р. (502-2002-п)

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з правомірності його відмови відповідача вимогам п.п. "б"п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) згідно яких, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Не погоджуючись із прийнятою постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скарга обґрунтована порушенням судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, розташованих на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, цільовим призначенням яких є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме –площею 1,8306 га кадастровий номер 3221481500:03:002:0019, площею 0,7993 га кадастровий номер 3221481500:03:004:0021, площею 2,6302 га кадастровий номер 3221481500:03:004:0017, площею 2,6302 га кадастровий номер 3221481500:03:004:0016.

11 лютого 2008 року позивачем було подано заяву до Васильківської районної державної адміністрації Київської області з проханням надати дозвіл на зміну функціонального призначення зазначених земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого сільського господарства.

Листом від 18.03.2008 року № Д274.17 Васильківською районною державною адміністрацією Київської області було відмовлено у наданні вказаного дозволу. Відмова мотивована тим, що згідно Закону України від 19.12.2006 року "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів" (490-16) не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд правильно послався на приписи Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів" від 19 грудня 2006 року N 490-V (490-16) та п. "б"п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) згідно яких, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Отже, з дати набрання чинності вищевказаних змін, тобто з 13.01.2007 року, встановлена заборона щодо зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок сільськогосподарського призначення до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель.

З огляду на те, що станом на момент виникнення спірних правовідносин вищевказані закони не набрали чинності, правильним є висновок апеляційного суду, що відмова відповідача щодо зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок позивача з посиланням на п. "б"п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) є правомірною та обґрунтованою.

Колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника щодо правомірності його позовних вимог щодо зміни лише функціонального використання земельних ділянок, які належать йому на праві власності, а не зміни їх цільового використання, виходячи з наступного. Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N 502 (502-2002-п) та іншими нормами земельного законодавства України не передбачено можливості зміни відповідними органами державної влади чи місцевого самоврядування функціонального використання земельної ділянки. В законодавстві також відсутні правові норми, які б визначали до чиєї компетенції належить здійснення такої зміни, у який спосіб та в якому порядку.

У зв’язку з цим, зобов’язання районної державної адміністрації прийняти рішення про зміну функціонального використання земельних ділянок, за відсутності в останньої повноважень щодо такої зміни є неправомірним та не входить до компетенції адміністративного суду.

Колегія суддів дійшла думки, що апеляційний суд при розгляді справи повно та всебічно дослідив її обставини, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести чи призвели до постановлення незаконного рішення, не встановлено.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 –238, 239-1 КАС України (2747-15) .