Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії,

У червні 2011 року ОСОБА_6 звернувся із позовом до Вищої ради юстиції, в якому просить: - визнати незаконними дії Вищої ради юстиції (далі - Рада) щодо порушення норми ч.3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян"у формі ненадіслання в строк не більше 5 днів його звернення стосовно порушень присяги судді суддями Апеляційного суду Автономної республіки Крим за належністю до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та такими, що потягнули важкі наслідки, оскільки його звернення не були розглянуті по суті; - зобов’язати Вищу раду юстиції невідкладно надіслати звернення стосовно порушень присяги судді суддями Апеляційного суду Автономної республіки Крим за належністю до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у порушення положень Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) відповідач не здійснив своєчасного розгляду його звернення, рівно як і не переслав вчасно дане звернення за належністю до компетентного органу, в результаті чого порушив право позивача на розгляд звернення та на обґрунтовану відповідь.

У письмових запереченнях на позов представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про Вищу раду юстиції" (22/98-ВР) та регламентом Вищої ради юстиції. Законом "Про Вищу раду юстиції" (22/98-ВР) визначено суб’єктів, за зверненнями яких колегіальний орган Вища рада юстиції вправі ухвалювати свої рішення. Так, статтею 30 вказаного Закону встановлено, що такими суб’єктами є Вища кваліфікаційна комісія суддів України та член Вищої ради юстиції. Жоден інший суб’єкт не може претендувати на розгляд його звернення на засіданні Ради. Жодним законодавчим актом до повноважень Ради, як колегіального органу, не віднесено розгляд звернень. Всі звернення розглядаються посадовими особами Ради в порядку Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) в частині, що не суперечить Закону України "Про Вищу раду юстиції" (22/98-ВР) . На звернення позивача, що надійшло на адресу Ради 28 квітня 2011 року, 31 травня 2011 року направлено відповідь за підписом Голови Вищої ради юстиції. Незгода заявника з відповіддю не свідчить про бездіяльність органу або його посадової особи. При цьому зазначає, що спірні правовідносини виникли не за участю Ради, а з посадовою особою, яка є окремим суб’єктом владних повноважень і діє в межах своєї компетенції.

У судове засідання позивач не з’явився, просив суд про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі з урахуванням наданих доказів та пояснень.

У зв’язку із зазначеним, справа відповідно до вимог частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України (2747-15) ) розглядалася в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши докази у справі, суд встановив наступне.

28 квітня 2011 року на адресу Вищої ради юстиції надійшла заява (звернення) позивача від 19 квітня 2011 року, у якій він зазначав про порушення присяги суддями Апеляційного суду АР Крим Ломановою Л.О., Притуленко О.В., Кустовою І.В., Авраміді Т.С., Моісеєнко Т.І., Полянською В.О., Іщенко В.І. у формі постановлення завідомо неправосудних рішень та просив відповідача провести перевірку по факту вчинення названими суддями дій, що викликали сумніви у їх неупередженості та об’єктивності, а також сповістити його про результати перевірки і прийняте відповідачем рішення.

Зі змісту заяви вбачається, що позивач оскаржив дії названих суддів стосовно постановлення ухвал про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції (14 рішень) у справах за його позовами про визнання права власності на земельну ділянку. Зазначав, що зазначені ухвали Апеляційного суду АР Крим необґрунтовані, оскільки постановлені за відсутності письмових доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Листом № С-2390-7009/0/9-11 від 31 травня 2011 року за підписом Голови Вищої ради юстиції Колесниченка В.М. позивачу повідомлено, що Вища рада юстиції діє в межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції", не є органом правосуддя і не вправі надавати правову оцінку судовим рішенням. У відповіді також зазначено, що право звернутись зі скаргою на поведінку судді, що може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, має кожен, кому відомі такі факти, а також роз’яснено, що дисциплінарне провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Вважаючи незаконними дії Ради щодо ненадіслання його звернення у п’ятиденний строк за належністю до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, позивач, посилаючись на частину третю статті 7 Закону України "Про звернення громадян", просив зобов’язати відповідача невідкладно надіслати його звернення за належністю для розгляду по суті.

У відповідності до частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян'якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , Законами України "Про вищу раду юстиції" (22/98-ВР) та "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , регламентом Вищої ради юстиції.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції"Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Згідно із статтею 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: 1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів; 2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

В силу статті 30 Закону України "Про Вищу раду юстиції"до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звертатися: 1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України; 2) член Вищої ради юстиції.

Відповідно до частини першої статті 31 цього Закону Вища рада юстиції за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав.

Частина перша статті 32 даного Закону передбачає, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 21 травня 2002 року №9-рп/2002 (v009p710-02) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частин другої і четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (справа про Закон України "Про Вищу раду юстиції" (22/98-ВР) ) зазначив, що тільки Вища рада юстиції має виключне конституційне повноваження вносити подання про звільнення суддів з посади, і що будь-яких застережень чи обмежень у реалізації цього повноваження Конституція України (254к/96-ВР) не передбачає.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд зазначив, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.

Отже, виходячи із положень законодавства України та Рішення Конституційного Суду України, Вища рада юстиції як колегіальний орган зобов'язана перевіряти звернення, в яких містяться відповідні відомості, і за результатами перевірки приймати рішення.

Керівник Вищої ради юстиції, вивчивши звернення позивача, підстав для реалізації права на звернення до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення названих позивачем суддів з посад за порушення присяги не знайшов і, керуючись повноваженнями, передбаченими Законами України "Про Вищу раду юстицію" (22/98-ВР) , "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та регламентом Ради, направив позивачу відповідь.

Наведене дає підстави для висновку, що спірні правовідносини виникли не за участю Вищої ради юстиції як колегіального органу, а з її посадовою особою, яка є окремим суб’єктом владних повноважень і здійснює владні управлінські функції на основі закону.

За таких обставин, є підстави вважати, що Вища рада юстиції у цьому випадку не порушила вимог законодавства України, не приймала незаконних рішень, не вчиняла протиправних дій та не допускала протиправної бездіяльності відносно позивача.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 86, 122, 128, 159- 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.