Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової адміністрації у Харківській області (далі –ДПА) та спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі –СДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008

у справі № 2-а-2345/08 (22-а-4658/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Розваг"(далі –Товариство)

до СДПІ

та ДПА

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства –не з’явились,

СДПІ –ОСОБА_1,

ДПА –не з’явились.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання недійсним рішення СДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2007 № 0000490849.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008, позов задоволено з тих мотивів, що під час надання гральних послуг із використанням гральних автоматів, обладнаних купюроприймачами, у позивача відсутній обов’язок використовувати розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій внаслідок відсутності нормативної бази, яка регулює порядок їх ведення.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України ДПА та СДПІ просять скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржники зазначають, що позивач при наданні послуг із використанням гральних автоматів мав здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, а тому невиконання цього обов’язку обумовлює правомірність застосування до Товариства заходів відповідальності у вигляді штрафу.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційних скарг СДПІ та ДПА з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи було встановлено, що в ході проведення працівниками ДПА перевірки господарської одиниці –належного позивачеві залу гральних автоматів - щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, оформленої актом від 06.07.2007 № 010531, було виявлено факт надання Товариством послуг з гри на гральних автоматах на суму 50 грн. без використання реєстраторів розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа. Наведена обставина стала підставою для прийняття СДПІ оспорюваного акта індивідуальної дії, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 250 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно зі статтею 11 названого Закону терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Пунктом 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121 "Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (121-2001-п) встановлено строк переведення суб’єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО, а саме, при використанні гральних автоматів – з 31.12.2006.

Таким чином, на момент проведення вказаної перевірки Товариства термін виникнення у позивача обов’язку застосовувати РРО при наданні послуг із використанням гральних автоматів настав, а відтак позивач повинен був згідно з вимогами закону використовувати РРО при здійсненні таких операцій.

Відповідна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 19.11.2010 № 25/10.

За змістом пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"за порушення вимог цього Закону (265/95-ВР) до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Таким чином, розмір застосованих до Товариства штрафних санкцій відповідає змісту вчиненого ним правопорушення, а відтак у попередніх інстанцій були відсутні підстави для скасування оспорюваного рішення СДПІ.

Не можна визнати обґрунтованим і висновок судів про недоведеність відповідачами факту правопорушення. Адже зазначений факт зафіксований в названому акті перевірки, який за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства та підписаний представником позивача –старшим менеджером Ратушним Сергієм Михайловичем. Будь-яких доказів фальсифікації інформації, що міститься у цьому акті, або ж недостовірності відомостей, наведених в акті, позивачем не подано.

Відповідно ж до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (z0925-05) , акт –це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційні скарги державної податкової адміністрації у Харківській області та спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008 у справі № 2-а-2345/08 (22-а-4658/08) скасувати.

3. У позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.